Звалище 4: Осінь

Поезія

пуп’янок воронячої бурі кружляє в ополонці
неба грущик кука з’являється знизу виростає
на вигнутому хребті стажки зникає між гор-
бами виповзає збільшений наближенням пуп’я-
нок бурі воронячої обриває сухе листя з гі-
лок листя не вірить у свою смерть і хрипко
кричить кука-грущик проминувши горби вкриті
панцирями візерунчастими городами ступає не
оглядову площадку він проходить межи купа-
ми тліючої тирси де початок піщаної дороги
до центру світу в якому стоїть битовка во-
роняча буря струшується в судомних перепле-
скуваннях крил чіпляється краями об засмі-
чений обрій і буря з ревом падає на світ
який тільки що покинув кука що перевалився
за стрічку обрію

хворий брат