Запасні людства? Частина друга. Початкові дані.

Біологія Людина Тварини

Запасні людства? Частина друга. Початкові дані.

Перейдемо до викладок, які базуються на наведеній теорії.
Зробимо вибірку даних за всіма сучасними антропоїдами і представниками сімейства нижчих вузьконосих.

Шимпанзе (Pan).
Вагітність триває 232-261 день (тобто майже вісім місяців.) Дитинча залишається з матір’ю близько двох років, статева зрілість настає приблизно в 12 років. Живуть шимпанзе близько 40 років.

Вони тримаються групами від 2 до 20 тварин. У кожній з таких груп є домінуючий дорослий самець. Система спілкування у шимпанзе досить складна, вона складається з міміки, звуків (близько 32) і жестів.

Хоча в зграї спостерігається і різнорідність, серед шимпанзе все ж іноді трапляються стійкі пари, які кілька днів тримаються разом, поки у самки триває тічка. Можливо, це – початок переходу до моногамії.

Pan – мешканці тропічних лісів, щр ведуть наземно-деревний спосіб життя.

Основний раціон цих антропоїдів складають листя, плоди, коріння, безхребетні і дрібні хребетні тварини.
Полюють шимпанзе, заганяючи жертву – найчастіше павіана або іншого дрібного примата – на окреме дерево, де один з групи вбиває її сильним укусом ікол у потилицю.
Цікаві шимпанзе так само і своїми міжгруповими конфліктами, які являють собою справжні війни, часто з геноцидом – у виконанні мавп. Таке нечасто можна зустріти в природі. Етолог Джейн Гуодлл стала свідком одного з таких явищ. Згідно з її спостереженнями, самці групи α спочатку здійснювали рейди на територію групи β, нападаючи на самців цієї групи, які опинилися на самоті. Знищивши всіх самців, перша група включила в себе уцілілих молодих самок з β. Так виглядає локальний конфлікт шимпанзе. Тривати ці події можуть кілька років, але найчастіше – два-три роки.

Pan paniscus користуються примітивним знаряддям. Останнім часом відомі різноманітні застосування палиць, гілок, каменів і листя – від лову термітів до виготовлення простих чашок для пиття із згорнутого в конус листа рослини.

Локомоція шимпанзе є поєднанням чотирирукості, ходьби з опорою на кісточки пальців і зачатків прямоходіння. Ці примати – найменш спеціалізовані з сучасних антропоїдів.

Бонобо (Pan paniscus Schwartz).
Значна частина сказаного про шимпанзе відноситься і до бонобо, але останні створили більш складну систему взаємовідносин в групі. Бонобо більш миролюбні і набагато менш схильні до конфліктів, ніж Pan paniscus.

Горили (Gorilla).
У неволі вагітність тривала 251-289 днів (більше 9 місяців). Дитинча залишається з матір’ю майже три роки. У горил зафіксована висока смертність дитинчат – до 40-50% у перші роки життя. Особи жіночої статі досягають зрілості в 6-7 років, чоловічої – в 9-10. Час шлюбного періоду невідомий, але зазвичай народжується одне дитинча в три роки. За все життя самка приводить на світ приблизно чотири або п’ять дитинчат.

Горили – найбільші з сучасних приматів (вага дорослих самців:  від 140 до 180 кг, ріст – близько 170см.). Вони живуть в екваторіальних лісах Західної і Центральної Африки.

Ці антропоїди ведуть наземний спосіб життя. Основний тип локомоції – переміщення на чотирьох ногах з опорою на кісточки пальців. Молоді екземпляри можуть підніматися на дерева.

У раціон горили входять: стебла дикої  сельтери, молоді пагони бамбука, гілки деревовидних папоротей, кора чагарників, листя, плоди, ягоди і т.п. Даних про наявність у раціоні горили м’яса немає, і, швидше за все, в природі ці примати м’ясом не харчуються.

Живуть горили групами від 2 до 30 особин (але найчастіше по 15-17), кожна група очолюється дорослим самцем. Мабуть, має місце полігамія. Присутня складна система соціальних комунікацій у групі.

За даними Томаса Брюєра, отриманими в національному парку Nouabalé-Ndoki (Республіка Конго), горили, як і шимпанзе та бонобо, використовують примітивні знаряддя.

Орангутанг (Pongo pygmaeus).
Вагітність триває 8-9 місяців. Завжди народжується тільки одне дитинча (двійнята бувають вкрай рідко). Новонароджений залишається з матір’ю від 6 до 8 років, з яких він 3-4 роки харчується молоком. Статева зрілість настає у самок до 8-12, а у самців – до 14-15 років. Тривалість життя складає близько 30 років (іноді більше). Зазначимо, що це, на даний момент,  крайній варіант k- спеціалізації у антропоїдів, виключаючи рід Homo.

Орангутанги їдять плоди, листя, а іноді – пташенят і пташині яйця.
Живуть ці примати невеликими сімейними групами, парами або поодинці.
Для орангутанів характерна «чотирирукість» – вони можуть використовувати в якості «руки» будь-яку зі своїх кінцівок. Будова кульшового суглоба дозволяє їм витягувати ногу практично під прямим кутом до тіла і вертикально вгору.

На землю ці антропоїди спускаються рідко. У таких випадках вони спираються на зовнішню сторону стопи. Їх рухи дуже обережні і незграбні. За спостереженнями очевидців, орангутанг іноді спирається на стиснуті в кулак передні кінцівки. Це можна розцінювати як часткове використання способу наземної локомоції, більш характерного для родів Gorilla і Pan.
Знаряддями орангутанги не користуються.

Гібони (Hylobatidae).
Вагітність триває 210 днів (7 місяців). Зазвичай народжується тільки одне дитинча раз на 2-3 роки. Воно знаходиться поруч з матір’ю майже 2 роки. Статева зрілість настає в 7-10 років. У неволі гібони живуть 20-23 роки, іноді більше.

Hylobatidae живуть в густих тропічних лісах Ассами, Бірми, Юньнані, Індокитаю, Хайнані, Тенассеріма, Таїланду, Малаккского півострова, островів Суматри, Ментавей, Яви і Калімантану.

Цей рід цікавий незвичайним способом локомоції. Гібони – високоспеціалізовані брахіатори. Вони розгойдуються, немов маятник, і перекидаються на наступну гілку. Ці рухи дуже гарні в природі, коли гібони носяться і «літають» серед розлогих крон тропічних дерев.

Під час руху ноги мавпи витягнуті або притиснуті до живота. Користуючись брахіацією, Hylobatidae долають значні відстані в 10-15 метрів (при довжині тіла, що дорівнює 45-90см.). Гібони можуть лазити і ходити по гілках.

На землю вони опускаються рідко, але якщо таке все ж трапляється – вони обережно крокують, тримаючись прямо і спираючись на всю стопу. Свої довгі руки вони витягують у боки, зберігаючи рівновагу. На землі ці мавпи дуже схожі на канатохідця, що виступає на великій висоті без страховки.

Живуть гібони сім’ями (від 2 до 6 екземплярів),  у них яскраво виражена територіальність. Цікавим є той факт, що якщо в групі є стара або хвора тварина, не здатна добувати собі їжу, інші члени сім’ї піклуються про неї і діляться з нею їжею.

Раціон гібонів складають плоди, пташенята, пташині яйця і комахи.

Знаряддями праці ці примати не користуються.

До гібонів дуже близький рід сіамангів, який ми з цієї причини не розглядаємо: з потрібних для нас питань їхня характеристика була б повторенням такої ж для роду Hylobatidae.

Людина розумна (Homo sapiens sapiens).
Тривалість вагітності становить близько 270 днів (9 місяців). Молодий Homo sapiens початково залежав від батьків до 14-15 років, але розвиток цивілізації вніс свої корективи. Статева зрілість настає близько 13-14 років. Кількість потомства сильно варіюється в межах від 1 до 3-4 за все життя.

Тривалість життя спочатку становила приблизно 40 років, але зараз збільшилася майже вдвічі – близько 70-80 років, хоча ці цифри сильно коливаються в залежності від географічних та економічних умов.

Переважає моногамія, але, в той же час, в деяких співтовариствах узаконена полігамія. Системи спілкування всередині групи складні і різноманітні, їх існує досить велика кількість. Самі групи являють собою складні ієрархійні системи, яких налічується кілька типів.

Цей вид на даний момент – єдиний представник роду Homo. Зараз ці примати розселилися практично по всіх природних зонах світу, але спочатку характерною для них, швидше за все, слід вважати савану.

Широко використовують знаряддя праці.

У раціон входять найрізноманітніші продукти, але спочатку чільну роль в ньому грали м’ясо та деякі рослини.

Для роду Homo характерна біпедія.

Нижчі вузьконосі мавпи (Cercopithecidae).
Вагітність у нижчих вузьконосих триває 150-200 днів (близько 6 місяців), вони розмножуються круглий рік. Самки народжують одного, рідко двох дитинчат. Статева зрілість настає в 3-5 років. У неволі живуть 30-40 років.

Зустрічаються у всій Африці, на Аравійському півострові і в Південно-Східній Азії. Частина ареалу захоплює навіть Європу (Гібралтар), але є сумніви щодо природності їхньої присутності тут. Можливо, вони були акліматизовані. Нижчі вузьконосі – мешканці різних ландшафтів: джунглів, мангрових боліт, відкритих рівнин, кам’янистих місць, вони піднімаються в гори до 4000 м. над рівнем моря.

Зазвичай Cercopithecidae живуть сімейними групами, які іноді об’єднуються в зграї чисельністю до декількох сотень особин.

Соціальна організація заснована на диктаті α-самця. Серед цих приматів спостерігається різнорідність і полігамія.

Нижчі вузьконосі мавпи – тварини травоїдні або всеїдні. Павіани іноді вживають у їжу м’ясо.

Пересуваються на чотирьох, іноді стають на задні кінцівки для огляду місцевості. По гілках ходять, бігають або лазять.

Є дані про використання примітивних знарядь.

Спосіб життя ведуть деревний (більшість представників сімейства), наземно-деревний (макаки) або наземний (павіани).
Система спілкування включає різноманітні звуки, жести і міміку.

Наведемо так само дані, що відносяться до рівня k-спеціалізації у антропоїдів.

Антропоїд Термін вагітності (місяці) Кількість дитинчат Період дитинства (роки) Настання статевої зрілості (роки) Середня тривалість життя (роки)
Шимпанзе Pan 8,2 1 2 12 40
Горила
Gorilla gorilla
9 1 3 8 30
Орангутанг
Pongo pygmaeus
8,5 1 7 12 30
Гіббон
Hylobatidae
7 1 2 8,5 23

Порівняльна таблиця, що демонструє ступінь k-орієнтації у різних антропоїдів. Тут ясно видно, що особливо гостро проблема стоїть перед орангутангами.

Проведемо порівняльний аналіз антропоїдів і нижчих вузьконосих за наступною схемою:

  1. Направленість стратегії розмноження (k / r).
  2.  Наявність груп і систем спілкування всередині них.
  3. Присутність/відсутність м’ясної їжі, що добувається колективним полюванням, в раціоні даного примата.
  4. Панівний тип шлюбних зв’язків (полігамія /моногамія / проміскуїтет).
  5. Тип локомоції.
  6. Ступінь прив’язки до місця існування.
  7. Використання знарядь.

Виникає необхідність пояснити саме такий підбір критеріїв для аналізу.

Почнемо з першого пункту.

Спрямованість стратегії розмноження відіграє велику роль в житті приматів, особливо антропоїдів. K-стратегія і пов’язані з нею проблеми в процесі еволюції формують комплекс зворотного зв’язку, спрямований на їх вирішення. Як вже було сказано, людиноподібні знаходяться в небезпечній близькості до межі, за якою йде дестабілізація. (Якщо, звичайно, вже не перетнули її. Залишається лише шкодувати про відсутність викопних останків сучасних антропоїдів, або їхніх предкових форм. Цьому заважає їхнє середовище проживання – тропічний ліс, де кістки розкладаються, не встигнувши фосилізоватися. Дані, які ми, цілком можливо, ніколи не отримаємо, могли б вирішити хоча б частину протиріч і покласти край деяким дискусіям).

Фактично, саме такому домінуванню k-стратегії ми зобов’язані своєю еволюцією (і, в кінцевому гатунку – цивілізацією) в тому вигляді, в якому ми її пройшли. Рішення проблеми, в якому задіяний комплекс зворотних зв’язків, життєво важливе для існування антропоїдів.

Групи виникають завдяки перевагам кооперації. Навіть якщо тварини збираються в аморфну, що не має ні ієрархії, на системи спілкування, зграю, вони однаково отримують перевагу, бо тепер за небезпекою стежать не одна, а двадцять пар очей. Якщо рівень координації досягає того ступеня, на якому вона знаходиться у антропоїдів, то в такому випадку особина отримує захист  групи, вона буде своєчасно попереджена про небезпеку, з нею будуть ділитися їжею, і, якщо це самка, за її дитинчам доглянуть за її відсутньості.

Все це – важливі фактори, що впливають на загальний рівень смертності. Нагадаємо, що у антропоїдів, як у крайніх k-стратегів, існує тенденція до зниження рівня смертності. Це – один з небагатьох виходів з нестабільного стану, які залишає система зворотних зв’язків. Виходячи із всього вищесказаного, ступінь кооперації в групі можна використовувати як показник залагодження проблем, пов’язаних зі стратегією розмноження.

Полювання є своєрідним «маркером» – показником відразу двох тенденцій.

Перша з них належить до розряду кооперації в групі. Великий відсоток м’яса в раціоні (зауважимо: мається на увазі тільки м’ясо, що добувається на полюванні) говорить про успішне полювання, яке вимагає спільних зусиль частини групи або майже всіх її членів. Це показує рівень розвитку соціальної структури в групі. По-друге, успішне колективне полювання вимагає певного обміну інформацією про місцезнаходження жертви і мисливців у кожен момент. Дійсно, щоб координувати спільні дії, таким антропоїдам потрібна система спілкування, яка саме й дозволить їм здійснювати ефективний обмін інформацією. Ця система дозволяє групі не тільки успішно полювати і добувати достатню кількість їжі (це дуже важливо для вирішення проблеми нестабільності через крайності розвитку k-стратегії), але й краще справлятися з внутрішньогруповими конфліктами, а так само – з іншими групами, що конкурують за ресурси і /або територію.

Харчування м’ясом пов’язано з розвитком системи спілкування не тільки побічно, але й безпосередньо. Що більше інформації потрібно передати індивіду, тим більше умовних позначень входить до його «словника». Щоб мати можливість позначати багато різних понять, потрібно багато різних жестів, звуків і мімічних виразів.

Найбільш перспективна система спілкування та, що бере за основу звуки, бо вона дозволяє передавати інформацію далі, ніж жести і міміка (хоча в ряді випадків вона все ж доповнюється ними). Це передбачає (в разі антропоїдів) розвинену артикуляцію і тонкий, точний контроль ротового апарату, гортані, голосових зв’язок. Якщо ротовий апарат сильно розвинений і призначений для грубої рослинної їжі або силового захоплення видобутку, складно забезпечити необхідний рівень артикуляції. Неможливо розмовляти французькою, якщо користуватися для цього крокодилячими щелепами. Різноманітність звуків передбачає деяку редукцію силової функції щелеп.

Тваринна їжа вимагає від щелеп менших зусиль, ніж рослинна, особливо якщо врахувати роль рук в процесі харчування у антропоїдів. З’являється тенденція до редукції, зменшення щелеп, пов’язана з переходом на м’ясну їжу і ускладненням системи спілкування, необхідної для ефективного видобутку цієї м’ясної їжі.

Сам по собі перехід може бути викликаний зміною місця існування. Якщо антропоїди вирішують свою основну проблему, чисельність їхньої популяції починає збільшуватися, і їм доводиться розширювати свій ареал. Хижі, або частково хижі примати мають  перевагу, тому що вони не так сильно залежать від звичних джерел харчування, в порівнянні з рослиноїдними формами. Це пов’язано з тим, що біохімічні відмінності між деякими групами рослин сильніші, ніж між тваринами, які можуть служити їжею хижим приматам. Таким чином, освоєння нових територій значно полегшується.

У зв’язку з тим, що ми почали говорити про соціальний устрій груп приматів і системи їхнього спілкування, доречно буде згадати про роль типу шлюбних зв’язків у таких групах.

Моногамія вирішує відразу дві проблеми: зниження рівня конфліктності в зграї і, що найважливіше, залучає самця в цикл вирощування дитинчат. Як вже було сказано вище, тепер він може брати частину турбот про їжу на себе і, таким чином, дає можливість самці успішніше займатися турботою про потомство, а в перспективі – піклується відразу про кілька різновікових дитинчат, що, в кінцевому підсумку, вирішує проблему нестабільності популяцій.

Тип локомоції пов’язаний з двома аспектами – з вирішенням основної проблеми і з розширенням ареалу.

Відносно основної проблеми антропоїдів і зв’язку типу локомоції з нею було досить сказано в першій частині статті, де наводилася теорія Оуена Лавджоя.

Спосіб локомоції визначає ступінь прив’язки тварини до її природнього середовища. Лінивець не зможе вижити в савані, а тюлень – в тропічному лісі. У випадку з людиноподібними мавпами важливо те, наскільки добре може той чи інший примат пересуватися по землі. Це обмежуючий фактор, який починає грати свою роль після вирішення основної проблеми антропоїдів.

Використання знарядь не завжди можна вважати доцільним, але в ряді випадків це вказує на еволюційні тенденції антропоїда. Знаряддя полегшують добування їжі. Це особливо важливо для приматів, що переходять до тваринної їжі, бо у антропоїдів немає таких високорозвинених пристосувань до хижацького способу харчування,  які ми знаходимо серед представників загону Carnivora (Хижі).

Звичайно, дещо у антропоїдів збереглося від їхніх предків, які полювали серед гілок дерев, наприклад, у шимпанзе – досить великі ікла, які доповнюються спритною і сильною кистю, але існуюча тенденція використання знарядь могла б доповнити ці два «інструменти». Взагалі ж, пункт про використання знарядь до схеми аналізу включається з великими застереженнями.

Рей Ленс, 2006.

Література