З «Повісті про красномовного селянина»

Мандри Цивілізація

Був чоловік на ім’я Хезінануп, селянин Натронового Оазису.
І була жінка у нього на ім’я Меріт.
І ось цей селянин сказав своїй жінці: «Ось я спущусь в Єгипет, щоб принести звідти їжі моїм дітям. Ходімо ж, відміряй мені ячменю, що в амбарі»…
І вона відміряла йому [26] мір ячменю.
І ось цей селянин сказав своїй жінці: «Ось, [залишається) 20 мір ячменю для їди (тобі) з твоїми дітьми. Приготуй же мені 6 мір ячменю для хліба і пива на кожний день, хай буду я [жив] цим».

Спустився цей селянин в Єгипет і навантажив він своїх ослів рослинами «наа», рослинами «редемт», натром, сіллю, деревом із країни… тіу, деревом «аунт» з «Бичачої Землі», шкурами пантер, хутром вовків, рослинами «неша», каменем «ану»… каменем «сенет»… голубами, птахами «нару», птахами «угес»… (і) всякими прекрасними приносинами Натронового Оазису.
Вирушив цей селянин на південь, до Ненінісут, дійшов він до області Пер-Фефі на північ від Меденіт і знайшов чоловіка, що стояв на греблі; ім’я його-Тхутінахт, син цього чоловіка на ім’я Ісері, – це люди начальника дому Ренсі, сина Меру.
І от сказав цей Тхутінахт, коли він побачив ослів цього селянина, які йому сподобались: «Коли б у мене було яке-небудь чудове зображення бога, з допомогою якого я захопив би майно цього селянина!»
А дім цього Тхутінахта стояв на прибережній дорозі, вузькій, не широкій. Вона мала ширину… одягу, і з одного її боку була вода, а з другого – ячмінь.
І ось цей Тхутінахт сказав своєму слузі: «Ану, швидше принеси мені тканину з мого дому».
І вона була зараз же принесена.
І він розстелив цю тканину на прибережній дорозі, і один її кінець упав на воду, а її бахрома – на ячмінь.
А йшов селянин по громадській дорозі.
І ось цей Тхутінахт сказав: «Спинися, селянине! Хіба ти наступиш на мою одежу?»
Тоді цей селянин сказав:
«Я зроблю те, що ти захочеш! Мій шлях хороший!»
І він пішов вище.
Тоді цей Тхутінахт сказав:
«Хіба мій ячмінь – дорога тобі?»
Цей селянин сказав: «Мій шлях хороший! Берег високий, дорога-по ячменю, а ти загородив дорогу своєю тканиною. Хіба ти не даси мені пройти по дорозі?»
Тоді один з цих ослів схопив пучок ячменю.
Цей Тхутінахт сказав: «Ось, я заберу твого осла, селянине, тому що він їсть мій ячмінь! Ось він топтатиме [колос] при молотьбі!»
Цей селянин сказав: «Мій шлях хороший, і він єдиний, загороджений! І я повів свого осла тим [шляхом], яким не слід було, а ти [тепер] віднімаєш його (осла) тому, що він схопив пучок ячменю! Але ж я знаю господаря цієї’ округи, – вона належить начальникові дому Ренсі, синові Меру. Він вигнав всякий грабунок в усій цій країні, – невже ж мене пограбують в його окрузі?»
Цей Тхутінахт сказав: «Ось прислів’я, що його кажуть люди – згадують ім’я бідняка [тільки разом з ім’ям] його пана! З тобою говорю я, а ти згадуєш начальника дому!»
І він взяв гілку зеленого тамариску, побив всі його члени, відняв його ослів і повів у свою округу.
Тоді цей селянин голосно заплакав від заподіяного йому болю.
Цей Тхутінахт сказав: «Не піднімай твого голосу, селянине!
Ось, ти коло селища Владики Мовчання!»
І цей селянин сказав: «Ти мене б’єш, ти грабуєш моє добро і віднімаєш ще й скаргу з моїх уст! О Владико Мовчання! Віддай же мені моє майно! Нехай я не кричатиму [завдяки] твоїй могутності!»
Цей селянин простояв 10 днів, благаючи Тхутінахта, але він не звернув на це своєї уваги.
Тоді цей селянин пішов у Ненінісут, щоб поскаржитися начальникові дому Рейсі, синові Меру. Він його знайшов, коли він виходив з воріт свого дому, щоб спуститися у свій човен судової палати.
І цей селянин сказав:
“О, нехай тобі скажуть про мою справу! Може звелять піти до мене твоєму довіреному слузі, щоб я міг послати його до тебе [розповісти] відносно цього?»
І начальник дому Ренсі, син Меру, звелів своєму довіреному слузі піти до нього, і цей селянин послав його [назад, розповівши] про цю справу, як воно все [сталося].
Начальник дому Ренсі, син Меру, розповів про цього Тхутінахта серам6, що були біля нього. Вони йому сказали: «Мабуть, це його селянин, що прийшов до іншого по сусідству; ось, селяни це роблять – ходять до інших по сусідству. Ось, вони це роблять.
Чи можна карати цього Тхутінахта за незначну кількість натру і незначну кількість солі? Нехай йому накажуть це відшкодувати, і він це відшкодує».
Начальник дому Ренсі, син Меру, промовчав, не відповів він цим серам, [і не] відповів він цьому селянинові.
Тоді цей селянин прийшов благати начальника дому Ренсі і сказав:
«Начальник дому, пане мій, великий з великих, керівник всього того, чого немає і що є! …Адже ти батько бідняка, чоловік вдови, брат розлученої, одежа [для] того, хто не має матері! Зроби, щоб я поставив твоє ім’я в цій країні над усякий прекрасний закон! Керівник, не пожадливий, великий, чеснотливий, ти знищуєш неправду і твориш істину, приходиш на голос того, хто кличе! Я говорю, щоб ти почув. Сотвори істину!.. Ось, я пригнічений сумом, ось, мені тяжко, захисти мене, ось – яв біді!»
«Ось, цей селянин говорив цю промову в часи величності царя Верхнього і Нижнього Єгипту Неб-Кау-Ра, правогласного.
Начальник дому Ренсі, син Меру, пішов до його величності і сказав: «Володарю мій, я знайшов одного з цих селян, який справді прекрасно говорить. Його майно загарбав чоловік, який при мені, і ось, він прийшов до мене скаржитися на це».
Його величність сказав: «Якщо ти хочеш бачити мене здоровим, затримай його тут, без відповіді на все те, що він говорить, щоб він ще говорив. Нехай принесуть нам [це] в запису, щоб ми почули це. Однак подбай, щоб була жива його дружина з його дітьми,- ось один з цих селян може приходити, щоб вигнати нужду з його дому. Зроби ж, щоб був живий і сам цей селянин. Розпорядись, щоб давали йому їжу так, щоб він не знав, що це ти її даєш йому».
І давали цьому селянинові щодня 4 хліби і 2 кухлі пива, давав їх начальник дому Рейсі, син Меру, і він їх давав своєму другові, а той давав їх йому (селянинові). І начальник дому Ренсі, син Меру, послав до начальника селища Натронового Оазису, щоб давали їжу жінці цього селянина по 3 міри щодня.

(Потім селянин говорить ще 8 промов, в яких, як і в першій промові, він
благає Ренсі повернути йому його майно. Наводимо окремі місця із цих промов.)

«О начальник дому, пане мій! Великий з великих, багатий з багатих!… Ти-кермо неба, ти-підпора землі!… Кермо, не впади, підпора, не похитнись!… Ти, що знаєш речі всіх людей, хіба ти не знаєш мого майна?.. Ти подібний до хвилі, ти – Ніл, що озеленяє поля!.. Покарай грабіжника, захисти потерпілого!..
Стережись,-наближається до тебе вічність… Не бреши-ти великий, не будь хитким – ти маєш вагу; не бреши, ти – терези… стрілка терезів – твій язик; гиря – твоє серце, коромисла їх (терезів) – твої губи. І якщо вже ти сховаєш твоє лице від сильного,- хто ж дасть відсіч нечестю?.. Ось, ти подібний до міста без його управителя, подібний до племені без його старійшини, подібний до корабля без його керманича, подібний до загону без його вожатого… Ти поставлений, щоб слухати справу, щоб розсудити тяжущих, щоб знищити грабіжника,- проте ноша злодія – ось учинене тобою!.. Ти – вчений, ти – вихований, ти – освічений, але не для грабежу, а ти уподібнюєшся всім людям!..
О начальник дому, пане мій! Ти – кермо всієї землі, і управляється земля за наказом твоїм. Ти – другий після бога Тота, судиш по правді. Пане мій, дозволь, щоб звернувся до тебе чоловік по своїй правдивій справі!.. Моє тіло повне, моє серце обтяжене до краю… ось, [коли] пролом у греблі, вода рине: [так і] уста мої відкриті для мови!.. Не закривай же твого лиця від того, кого ти знаєш, не будь сліпим щодо того, хто споглядає тебе… Немає друга у глухого до істини, немає радісного дня у пожадливого!
…Ось, я скаржусь тобі, але ти не слухаєш цього, і я піду і буду скаржитися на тебе [богу] Анубісу!»
Тоді начальник дому Ренсі, син Меру, наказав двом слугам піти і привести його. Цей селянин злякався, бо він подумав, що це робиться для того, щоб покарати його за ці слова, які він сказав…
Начальник дому Ренсі, син Меру, сказав: «Не бійся, селянине, ось, ти залишишся зі мною».
І цей селянин поклявся: «Воістину я буду їсти твій хліб і пити твоє [пиво] вічно!»
Тоді начальник дому Ренсі, син Меру, сказав: «Підожди ж тут, хай почуєш ти твої скарги!»
І він наказав прочитати [їх] з нового сувою папірусу, кожну скаргу відповідно до її дня. І начальник дому Ренсі, син Меру, послав його (сувій) до величності царя Верхнього і Нижнього Єгипту Неб-Кау-Ра, правогласного. І це було приємніше серцю його величності, ніж яка-небудь річ в усій цій землі.
Тоді сказав його величність: «Суди сам, сине Меру!»
Начальник дому Ренсі, син Меру, наказав двом слугам піти і [привести Тхутінахта]. Він був приведений і був складений перелік [всього його майна (?)]… його… 6 чоловік… його ячмінь, його полба, його осли… [і дімі цього Тхутінахта [був даний цьому] селянинові… всі його… Тхутінахт…

(Кінець папірусу пошкоджений.)

Залишити відповідь