З “Книги Буття”. Переклад Івана Франка(І-ІІ) та Пантелеймона Куліша.

І

На початку, коли Бог сотворив небо і землю,
А земля була видима й невпорядкована, і пітьма лежала на
морі, і дух божий сидів на водах,
Тоді сказав Бог: «Нехай буде світло!» І сталося світло.
І бачив Бог, що світло було добре. Тоді Бог розлучив світло від
пітьми.
І Бог назвав світло днем, а пітьму назвав ніччю. І зробився ве-
чір і ранок — перший день.
Бог мовив: «Нехай буде твердь між водами і нехай розлучить
води одні від одних». І так сталося.
Так зробив Бог твердь і розлучив воду під твердю від води над
твердю.
І Бог назвав твердь небом. Так зробився вечір і ранок — дру-
гий день.
Бог мовив: «Нехай збереться вода під небом на однім місці,
щоб було видно сушу. І так сталося.
І Бог назвав сушу землею, а зборище води назвав морем. І ба-
чив Бог, що се добре.
Бог мовив: «Нехай випустить земля зелень, зілля, що родить
насіння, і овочеві дерева, що приносять плоди на землі в своїм
роді, з якого є іх насіння». І так сталося.
Земля випустила зелень: зілля, що родить насіння в своїм роді,
і дерева, що приносять овочі у своїм роді, в якім є їх насіння. І ба-
чив Бог, що се добре.
Так зробився вечір і ранок — третій день.
Бог мовив: «Нехай будуть світила на тверді небесній, аби
розлучали день і ніч, вони мають виявляти знаки і часи, дні й
роки;
І мають бути світилами на тверді небесній, щоб світили на
землю». І так сталося.
Так зробив Бог оба великі світила; більше світило, щоб володі-
ло над днем, і менше світило, щоб володіло над ніччю, і звізди.
І Бог поклав іх на тверді небесній, аби світили на землю,
Аби володіли над днем і ніччю, і аби розділяли світло від піть-
ми. І бачив Бог, що се добре.
Так зробився вечір і ранок — четвертий день.
Бог мовив: «Нехай заграв вода юрбами живих істот і нехай’
полине птаство понад землею перед твердю небесною».
Так сотворив Бог великі морські дракони і всі живучі істоти,
якими кишить вода, і всяку крилату птицю в своїм роді. І бачив
Бог, що се добре.

І Бог благословив їх і мовив: «Будьте плодючі, і .множіться,
і наповняйте воду в морі, а птаство нехай множиться на землі».
Так зробився вечір і ранок — п’ятий день.
Бог мовив: «Нехай земля виведе живі істоти по їх роду: ско-
тину, хробацтво і польову дичину по їх роду». І так сталося.
Бог зробив польову дичину по її роду, і скотину по її роду,
і всяке хробачня на землі по його роду. І бачив Бог, що се
добре.
Бог мовив: «Зробімо людей на наш образ 1 подобу, нехай вони
володіють над рибами морськими, і над птахами небесними, і над
скотиною, і над усею польовою дичиною і всім хробацтвом, що
повзає по землі».
Так сотворив Бог чоловіка на свій образ; на образ божий со-
творив його; як чоловіка й жінку сотворив іх.
І Бог благословив іх і мовив до них: «Будьте плодючі, і мно-
жіться, і наповняйте землю, і робіть її підвладною собі, і пануйте
над рибами морськими, і над птахами небесними, і над усяким
звіром, що рухається по землі».
І Бог мовив: «Даю вам тепер усе зілля, що плодить сім’я на
всій землі, і всі дерева, що приносять овочі, в яких міститься
сім’я: се має бути ваша пожива.
І всій польовій дичині, і всьому небесному птаству, і всьому,
що повзає по землі і має в собі живий дух, даю зелень, зілля на
поживу». І так сталося.
І Бог оглянув усе, що зробив, і ади, все було дуже добре. Так
зробився вечір і ранок — шостий день.

II

Так були довершені небо й земля з усім їх військом.
І Бог докінчив сьомого дня свою роботу, яку зробив; і спочив
сьомого дня від усієї роботи, яку зробив.
Тоді благословив Бог сьомий день і освятив його, бо в ньому
він спочив від усієі роботи, яку робив і довершив Бог.
Отеє родовід неба і землі, як вони були сотворені. В часі, коли
Ягве (Бог) сотворив землю і небо,
Коли ще не було корчів на землі і не повиростало ніяке зілля,
бо Ягве (Бог) не спускав дощу н:і землю, і не було людей, щоб
обробляли землю,
Але злива вибухла з землі і напоїла всю площу поля,
Тоді утворив Ягве (Бог) чоловіка з пороху землі і вдунув йому
дух життя в ніздрі; так стався чоловік живою істотою.
І насадив Ягве (Бог) сад в Едемі на сході, і там осадив чоло-
віка, якого він утворив.

Тоді велів Ягве (Бог) вирости з землі всякому древу пишному
на вид і приємному до Іди, і дереву життя посередині саду, і дере-
ву пізнання добра і зла.
І ріка починається в Едемі, що напоює сад; вона ділиться
потім на чотири відноги;
Перша називається Пішон; се та, що обливає край Хавілу,
де знаходиться золото;
А золото того краю коштовне; там трапляються також «бедо-
ляг» (пахуча живиця) і камінь шогам.
Друга ріка називається Гігон; се та, що обливає всю країну
Куш.
Третя ріка називається Гідеккель (Тігр); се та, що пливе на
схід від Ашшура. Четверта ріка се Перат (Євфрат).
Тоді взяв Ягве (Бог) чоловіка і посадив його до саду Едема,
щоб управляв і беріг його.
Тоді дав Ягве (Бог) чоловікові наказ: «Із усіх дерев саду
можеш їсти скільки хочеш;
Але з дерева пізнання добра і зла, з того не можеш їсти; бо
в той день, коли з’їси з нього, мусиш умерти насмерть».
Потім мовив Ягве (Бог): «Недобре, щоб чоловік був сам-один;
добуду йому істоту, щоб допомагала йому і була відповідна до
нього».
Так утворив Ягве (Бог) далі з землі всяку звірину польову
і всіх птахів небесних, і привів їх до чоловіка, щоб побачити, що
він скаже на се; і що чоловік скаже до них, саме так мали вони
називатися.
Так сказав чоловік назви всім скотам і птахам небесним, всій
польовій звірині. Але для чоловіка не знайшов між ними істоти,
що могла б допомагати йому і бути відповідна до нього.
Тоді напустив Ягве (Бог) дивовижний сон на чоловіка, так що
він заснув; тоді взяв із нього одно з його ребер і заповнив прогали-
ну м’ясом.
Аз ребра, що вийняв із чоловіка, збудував Ягве (Бог) жінку і
привів її тоді до чоловіка.
І промовив чоловік: «Отеє нарешті кість із моєї кості і тіло
з мого тіла; ся зватиметься женою, бо вона взята з мужа».
Тому покидає чоловік батька й матір і пристає до жінки, так
що обоє робляться одним тілом.
А обоє, чоловік і жінка, були голі й не стидалися.

III

Змій же був хитріший над усякого польового звіра, що Гос-
подь Бог создав. І каже він жінці: «Чи справді Бог сказав: «Не
мусите їсти ні з якого дерева райського?»

І каже жінка змієві: «З усякого дерева райського їстимемо,
З плоду ж дерева, що серед раю, рече Бог: «Не їжте з нього,
ані доторкатиметесь до нього, а то помрете».
І каже змій жінці: «Ні-бо, не помрете.
А се Бог знає, що скоро попоїсте з нього, відкриються вам очі,
і будете як боги, знающі добре ‘й лукаве».
І вбачала жінка, що добре дерево на іду, і принадне очима ди-
витись, і надило тим, щоб усе знати; і взяла плоду з нього та
й скуштувала, і дала чоловікові своєму з собою, і скуштували.
І відкрились їм обом очі, і схаменулись вони, що були нагі;
і позшивали листя смоковне, та й поробили пояси.
І почули глас Господа Бога, ходячого в раі по прохолоді, і по-
ховались чоловік і жінка його від лиця Господа Бога посеред
райського дерева.
І покликне Господь Бог до чоловіка, і рече йому: «Де єси?»
І каже він: «Голос почув я твій у саду та й злякавсь, тим, що
наг, та й сховавсь».
І рече він: «Хто з’ясував тобі, що наг єси? Хіба скуштував
з того дерева, що заповідав я тобі з одного сього не їсти?»
І каже чоловік: «Жінка, що дав єси бути зо мною, вона дала
мені з дерева, я й попоїв».
І рече Господь Бог жінці: «Що ти вкоїла?» І каже жінка: «Змій
спокусив мене, я й скуштувала».
І рече Господь Бог змієві: «За те, що вдіяв таке, проклят єси
між усіма скотами, і між усім звіром польовим. Лазитимеш по-
повза, човгатимеш на грудях твоїх, і на череві ходитимеш, і їсти-
меш землю по всі дні життя твого.
І положу ворогування між тобою й жінкою, і між насінням
твоїм і насінням В, воно розчавлюватиме тобі голову, ти ж упива-
тимешся йому в п’яту».
А жінці рече: «Наготую тобі муки в вагоніннях твоїх; мучив-
шись, роджатимеш діти, а до мужа твого пориватиме тебе, він
же пануватиме над тобою».
І чоловікові рече: «Що послухав єси гласу жени твоєї та по-
поїв з того дерева, що заповідав я сього єдиного не їсти, проклята
земля задля тебе; в печалі і тузі харчуватимешся з неї по всі дні
живота твого.
Тернину та осет родитиме вона тобі, і їстимеш польове
зело.
У поту лиця твого їстимеш хліб твій, аж покіль вернешся в
землю, що з неї й узято тебе, Земля-бо єси і землею візь-
мешся».
І дав чоловік жінці своїй ім’я Єва: бо вона мати всіх живих.
І поробив Господь Бог чоловікові й жінці його одежу із шкір
та й зодяг їх.

І рече Господь Бог: «Оце і чоловік став як один із-між нас,
зрозумівши добре й лукаве, і тепер коли б не простиг руку свою,
та не взяв Із древа животового, та не попоїв, і не став жити
вовік.
І вислав його Господь Бог із саду Едема порати землю, що з неї
й узятий.
І вигнав чоловіка, і поставив на востоці за садом Едемом херу-
вимів з полум’яними голими мечами обертасами стерегти дорогу
до животового древа.

IV

І взнав чоловік Єву, жінку свою, і, завагонівши, вона вродила
Каїна і промовила: «Придбала я людину з божої ласки».
Потім уродила брата його, Авеля. І був Авель вівчар. Каїн же
пахар.
І сталось по якомусь часі, що Каїн приносив Господеві жерт-
ву з польового врожаю.
Авель же приносив принос од перваків овечих ситеньких.
І споглянув Господь на Авеля і на дар його;
На Каїна ж і на жертву його не споглянув. І взлився Каїн,
і змарнів.
І рече Господь Каїнові: «Чого ти злишся, і чого змарнів?
Коли чиниш добре, так і лице весело позирає; коли ж чиниш
недобре, так на тебе гріх чигає в порозі, щоб одоліти; ти ж му-
сиш панувати над ним».
Озветься ж Каїн до Авеля, брата свого: «Ходімо в поле». І як
були вони в полі, напав Каїн на брата свого Авеля та й убив
його.
І рече Господь Каїнові: «Де твій брат?» А він каже: «Не знаю.
Хіба я сторож брата мого?»
І рече: «Що вкоїв єси? Слухай, се голосить кров брата твого
до мене з землі.
Оце ж проклят єси прогоном із землі, що роззявила уста свої
пити кров брата твого з руки твоєї.
Як поратимеш землю, не даватиме вже з сього часу вона тобі
ніяко! користі. Волоцюгою й утікачем будеш на землі».
І відказав Каїн Господеві: «Не перебути мені того, що наробив
провиною моєю:
Женеш оце мене з землі, і від лиця твого ховатимусь, і буду
волоцюгою й утікачем на землі, і, хто зустріне мене, той і вб’є
мене».
І рече йому Бог: «Тим же то, хто б убив Каїна, на того впаде
помста всемеро».

І положив Господь знак на Каїна, щоб не вбивав його, хто
зустріне його. І зійшов Каїн од обличчя господнього, і пробував
у Нод-землі, на востоці од Едема.

VI

Як почали ж люди намножуватись на землі та понароджува-
лось дочок у них,
Тоді сини божі, бачивши, що в синів чоловічих дочки хороші,
брали їх за жінок, хто котору вподобав.
І рече Господь: «Не буде мій дух переважувати в людині до-
віку, бо вона тіло; так нехай віку людського буде сто і двадцять
год.
Були тоді на землі велетні, та й навпослі, як сини божі горну-
лись до дочок чоловічих, а вони їм роджали. Се ті потужники, що
з давніх-давен бували високо вславлені.
Як же побачив Бог, що ледарство людське було велике на зем-
лі, а люди дбають повсякчасно тільки про лихе,
Так жалкував Господь, що сотворив чоловіка на землі, та й
журився тяжко.
І рече Бог: «Вигублю чоловіка, що із землі, як чоловіка, так
і скотину, і лазюче, і летюче: бо взяла мене досада, що посозда-
вав їх».
Ной же здобувся на ласку в Господа.
Оце ж Ноєва й повість. Ной був праведний чолов’яга, без гріха
між сучасниками своїми. Ной ходив з Богом.
І появнв Ной три сини: Сима, Хама і Яфета.
Земля ж попсувалась перед Богом, і сповнилась насильством
земля.
І споглянув Бог на землю, аж вона зіпсувалась: бо зіпсувало
всяке тіло свою путь на землі.
І рече Бог Ноєві: «Кінець усякому тілу прийшов перед мене:
бо землю сповнено насильством од них. Оце ж хочу їх викоренити
з землі.
Зроби собі ковчег із соснового дерева; гнізда поробиш у ковче-
зі та й посмолиш його зсередини і знадвору смолою.
А зробиш ковчег тако: трьохсот ліктів завдовжки ковчег,
і п’ятдесят ліктів завширшки, а тридцять ліктів заввишки.
Просвіт зробиш у ковчезі і зведеш його в лікоть угорі; две-
рі ж у ковчезі зробиш ізбоку, а житла у два і у три поверхи роби-
тимеш.
Я ж оце наведу потоп, воду на землю, щоб вигубити всяке тіло,
що є в ньому живий дух попід небесами, і все, що с на землі, по-
виздихає.

І поставлю заповіт з тобою: ввійдеш у ковчег ти, і синове твої,
і жена твоя, і жени синів твоїх з тобою.
І од усякого живого, і од усякого тіла по двоє од усіх уве-
деш у ковчег, щоб живими остались з тобою; самець і самиця
будуть.
Од усього птаства по роду, і од усяко! скотини по роду, і од
усякого лазючого, що човгав по землі, по роду їх; двоє од усякого
ввійдуть у ковчег до тебе, щоб зостались живими. Ти ж возьмм
всякої харчі собі, щоб мали ви що їсти».
І вчинив Ной усе, що заповідав йому Господь, і притьма так
учинив.

VII

І рече Бог до Ноя: «Увійди сам і весь дім твій у ковчег; бо тебе
вбачав я праведним передо мною в сьому роді.
Від усякої ж скотини чистої введи до себе по семеро, самця
і самицю, від скотини ж нечистої по парі, самця і самицю.
І від птаства небесного по семеро, самця і самицю, щоб насіння
живе переховати по всій землі.
Ще-бо сім день, і дощуватиму на землю сорок день і сорок
ночей, та й вигублю з лиця землі всяке живе, що сотворив».
І вчинив Ной усе, що заповідав йому Господь Бог.
Ноєві ж було шістсот год, як стався потоп водний на землі.
І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і жінки синів його
з ними у ковчег задля води потопим.
І з чистої скотини, і з скотини нечистої, і з птаства, і з усього
лазючого поповза по землі,
По парі ввійшло до Ноя в ковчег, самець і самиця, як заповідав
Бог Ноєві.
І сталось по семи днях, що вода потопна пойняла землю.
В шестисотньому році Ноєвого віку, другого місяця, на сімна-
дцятий день місяця, того ж дня порозверзались усі джерела вели-
кої безодні, і хлябн небесні повідчинялись.
І лило на землю сорок день і сорок ночей.
Того дня ввійшов Ной, Сим, Хам і Яфет, сини Ноєві, і жінка
Ноєва, і троє жінок синів його з ним у ковчег;
Вони і всяка животина по своєму роду, і всяка скотина по код-
лу, і всяке лазюче поповза, що човгав по землі по кодлу своєму,
і всяке птаство пернате.
Поввіходили до Ноя у ковчег по парі усякого тіла, що в ньому
є живий дух.
І входячі були самець і самиця од усякого тіла, як заповідав
йому Бог. І зачинив Господь Бог ковчег ізнадвору.

І затоплювало землю сорок день, і прибувало води, і підіймало
ковчег угору над землею.
І впотужнювалась вода; і прибувала велике на землі, і носився
ковчег по воді.
І впотужнювалась вода на землі несказанно, і пойняла всі ви-
сокі гори попід небесами.
Прибула понад ними вода на п’ятнадцять ліктів, і пойняла всі
високі гори.
І повиздихало всяке тіло, що двигалось по землі, і з птаства,
і з скотини, і з звіра, і з усякого лазючого поповза по землі, і всяка
людина.
Усе, в чого було дихання, і все, що було на суші, повнздихало.
І згинуло все живе, що було на земному лиці, погинула і лю-
дина, і скотина, і лазюче поповза, і птаство небесне, і вигублено
все те на землі, і зоставсь Ной один,та те, що було з ним у ков-
чезі.
І впотужнювалась вода на землі сто і п’ятдесят день.

VIII

І спогадав Бог Ноя і все живе, і всяку скотину з ним у ковчезі,
і навів Бог вітра на землю, і перестало дощувати.
І позамикались джерела в безодні і хляби небесні, і зупинився
дощ із неба.
І вертались води з землі безперестану, і, як уплило сто і п’ятде-
сят день, стала вода посякати.
І зупинився ковчег у сьомому місяці, на сімнадцятий день
місяця, на горі Араратській.
І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в деся-
тому місяці на перший день місяця стало видко верхи по горах.
І сталось по сорока днях, що відчинив Ной вікно в ковчезі, що
був зробив.
І випустив крука, і літав той сюди й сюди, закіль посякла вода
на землі.
Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода
спала з земного виду.
Та не знайшла голубиця відпочинку нозі своїй, та й вернулась
до нього в ковчег: бо вода пойняла вид усієї землі. І простиг він
руку та й узяв їі до себе в ковчег.
І пождав ще других сім день, та ізнов послав голубицю з ков-
чега.
І прилетіла голубка надвечір до нього, коли ж се — оливний
листок у неї в дзьобочку. І дізнавсь Ной, що вода уступила з виду
земного.

І зождав іще других сім день, та й послав знов голубицю, і не
вернулась уже до нього тоді.
І сталось у шістсот першому році на перший день першого мі-
сяця, що посякла вода на землі. І зняв тоді Ной кришу в ковчезі,
і споглянув, аж се — вид земний, уже сухий.
А в другому місяці на двадцять сьомий день місяця земля сту-
жавіла.
І рече Господь Бог Ноєві, глаголючи:
«Вийди з ковчега сам, і жена твоя, і сини твої, і жени синів
твоїх з тобою.
І всяку животину, що з тобою, і всяке тіло від птаства, і від
скотини, і з усякого лазючого поповза по землі повиводь із собою;
і плодітесь, і намножуйтесь на землі».
І вийшов Ной, і сини його, і жінка його, і синів його жінки
з ним.
Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх пови-
ходило з ковчега.
І спорудив Ной жертівника Господові, і взяв з усякої чистої
животини і з усякої чистої птиці, та й приніс у всепалення на
жертівник.
І понюхав Господь любих пахощів, і рече: «Не проклинатиму
вже більше землі за чоловіка; бо надих людського серця злющий
з молодощів його; і не вигублюватиму вже більш усього живого,
як учинив.
Покіль земля землею, сівба й жнива, холоднеча й спека, літо
й весна, день і ніч не перестануть».