З анналів Ашшурбаніпала, царя Ассірії.

Стародавній Схід

В перший мій похід на Маган і Мелухху воістину я пішов.

Тарку, цар Єгипту і Ефіопії, якому Ашшурахіддін, батько, мій творець, завдав поразки, оволодівши його країною, — саме цей Тарку забув силу Ашшура і Іштар, великих богів, моїх володарів, і поклався на власну силу. Проти царів і наглядачів, яких призначив у Єгипті батько, мій творець, він пішов, щоб убивати, грабувати і [щоб] відняти Єгипет. Він увійшов в Мемфіс, місто, яке батько, мій творець, завоював і приєднав до Ассірії. Скороход прибув у Ніневію і повідомив мене. Через ці діла серце моє роз’ярилося, розпалилася моя печінка. Підняв я руки, почав благати Ашшура і Іштар ассірійську. Зібрав я мої славні війська, що їх вручили мені Апйпур і Іштар, і вирушив у Єгипет і Ефіопію.

Під час мого походу 22 царі, раби, підвладні мені на березі моря, серед моря і на суші, принесли мені свої важкі приноси і цілували мої ноги. Цих царів з їх військами і кораблями по морю і по суші разом з моїми воїнами я послав шляхом і дорогою. На спішну підмогу царям і намісникам, які в Єгипті були підвладними мені раб»ми, я швидко погнався і дійшов до Карбаніту.

Тарку, цар Єгипту і Ефіопії, почувши про наближення мого походу, зібрав своїх бійців на бій, на битву і січу. З допомогою Аяшіура, Бела і Набу, великих богів, моїх володарів, що йдуть на моєму боці, в битві в широкому полі я завдав поразки його воїнам. Тарку в Мемфісі почув про поразку своїх воїнів, сяйво Ашшура і Іштар охопило його, і він збожеволів; блиск царственності моєї вкрив його, якою прикрасили мене боги неба і землі. Мемфіс він покинув і, щоб урятувати душу свою, втік у Фіви. Те місто (тобто Мемфіс) я взяв, увів до нього моїх воїнів і оселив там.

(Далі йде довгий список правителів окремих міст Єгипту.)

Цих царів, намісників і наглядачів, яких в Єгипті призначив батько, мій творець, і які перед наступом Тарку залишили свої посади і розсіялися в степу (буквально: наповнили степ), я повернув і призначив на їх місця по їх посадах. Єгипет і Ефіопію, ідо їх завоював батько, мій творець, я заново взяв. Я посилив охоронну службу ще більше і уклав договори. З великою здобиччю і багатьма полоненими я повернувся в Ніневію.

Потім ці царі, всі, кого я призначив, согрішили проти присяги мені, не додержали клятви великих богів, забули добро, що я їм зробив, і серце їх замислило лихе. Вони говорили підступні слова, порадили собі згубну пораду: «Тарку з Єгипту виженуть, а щодо нас, то як нам усидіти?» До Тарку, царя Ефіопії, вони послали своїх гінців для принесення присяги і [укладення] дружби: «Нехай між нами встановиться дружба, і нехай ми будемо один з одним у згоді; країну поділимо між собою, і нехай не буде серед нас іншого володаря». Проти воїнів Ассірії, військ моєї величності, що їх я поставив для воєнного союзу з ними, вони хотіли [зробити] лихе діло. Мої довірені люди почули ці слова, перехопили їх гінців з посланнями і зв’язали їм руки і ноги залізними узами і залізними кайданами. Клятва Ашщуром, царем богів, спостигла їх, бо вони согрішили проти присяги; великі боги забрали в руках їх добро, — бо я робив їм благо. А людей Саїса, Мендеса, Таніса (?) і інших міст, всіх, хто були з ними і замишляли лихе, від малого до великого вони повергли зброєю, не залишили з них ні одного чоловіка; тіла їх вони повісили на стовпи, зідрали з них шкіру вкрили [нею} стіну міста. Цих царів, які хотіли [зробити] лихе проти воїнів Ассірії, вони прислали живими до мене з Ніневію.З них я помилував Ніку і оживив його душу; я ще-збільшив клятви проти попереднього і уклав з ним [клятвенний договір].

Я одяг його в барвисте убрання, наклав на нього золотий лавцюг (?),. ознаку царственості, золотими каблучками прикрасив його лальці, дав йому залізний поясний кинджал з золотою оправою, написавши на ньому моє ім’я; колісниці, коней, мулів для їзди його величності я подарував йому, моїх довірених осіб, намісників для воєнного союзу з ним я послав з ним разом. Туди, куди батько, мій творець, призначив його на царство в Саїсі, я повернув його на місце; а Набушезібанні, його сина, я призначив в Атрібіс.

Я зробив йому більше добра і ласки, ніж батько, мій творець.

Тарку там, куди він утік, жах від зброї Ашшура, мого володаря, охопив його, і він умер (дослівно: пішов долею своєї ночі). Потім Ташдамане, син Шабаку, вступив на престол його царства.

Фіви і Геліополь він зробив своєю опорою, зібрав свої військові сили. Щоб битися з моїми воїнами, синами Ассірії, що були в Мемфісі, він зібрав свої бойові загони. Цих людей він замкнув і захопив їх виходи. Скорий посланець прийшов у Ніневію і сказав мені [про те],

У другому моєму поході я вирушив у Єгипет і Ефіопію. Ташдамане, почувши про мій похід — що я вступив на землю Єгипту — залишив Мемфіс і, щоб урятувати душу свою, втік у Фіви. Царі, намісники і наглядачі, яких я поставив у Єгипті, прийшли до мене і поцілували мої ноги. Слідом за Ташдамане я вирушив; він побачив наближення моєї сильної битви, покинув Фіви і втік у Кіпкіпі. Те місто (тобто Фіви) цілком з допомогою Ашшура і Іштар захопили мої руки. Срібло, золото, добірне каміння, всяке багатство палацу його, барвисте і полотняне убрання, великих коней, людей — чоловіків і жінок, — 2 високі обеліски, виріб з чистого золотого сплаву вагою в 2500 талантів, що стояли коло брами храму, я забрав з їх місць і [все це] взяв в Ассірію. Я полонив багатьох полонених без ліку з Фів, зробив гіркою Єгипту і Ефіопії мою зброю і утвердив [свою] перемогу. З повними руками я благополучно повернувся в Ніневію, місто моєї величності.

В третій мій похід я воістину пішов на Ба’ала, царя Тіра, що живе серед моря, що не виконував наказів моєї царственості, не слухав слів моїх уст. Я збудував проти нього укріплення, захопив його шляхи на морі і на суші, стиснув, вкоротив їх дихання, схилив їх під моє ярмо. Свою рідну дочку і дочок своїх братів він послав до мене в наложниці. Яхімілька, свого сина, який ніколи не переправлявся через море, він прислав одночасно для несення моєї служби. Я прийняв у нього його дочку і дочок його братів з багатим посагом; я помилував його і його рідного сина повернув і віддав йому.

Якінлу, цар Арвада, що жив серед моря і не схилявся, перед царями, моїми батьками, схилився під моє ярмо; дочку свою з багатим посагом він прислав мені в наложниці в Ніневію і поцілував мої ноги.

Мугаллу, цар Табала, який проти царів, батьків моїх, говорив підбурливі речі, свою рідну дочку з багатим посагом прислав мені в наложниці в Ніневію і поцілував мої ноги. Я призначив на Мугаллу щорічну данину кіньми.

Сандашарме кілікійський , який не схилявся перед царями, моїми батьками, не був під їх ярмом, свою рідну дочку з багатим посагом прислав мені в наложниці в Ніневію і поцілував мої ноги.

Коли Якінлу, цар Арвада, умер (дослівно: поставив свою гору), Азіба’ал, Абіба ал, Адуніб’ал, Сапатіба’ал, Будіба’ал, Ба’ал-яшуб, Ба’алханун, Ба’алмалук, Абімільк і Ахімільк, сини Акінлу, що жили серед моря, з середини моря піднялися і з важким приносом прийшли і поцілували мої ноги. Я радісно поглянув ‘на Азіба’ала і поставив його на царство в Арваді. Абіба’ала, Адуніба’ала, Сапатіба’ала, Будіба’ала, Ба’ал-яшуба, Ба’алхануна, Ба’алма лука, Абімілька і Ахімілька я одяг в барвисте убрання, золотими каблучками прикрасив їх пальці і поставив їх передо мною.

Гуггу , царю Лідії, області по той бік моря, — далеке місце, назви якого не чули царі, батьки мої, — ім’я моє явив уві сні Ашшур, бог, мій творець, кажучи: «Обійми ноги Ашшурбаніпала, царя Ассірії, і іменем його перемагай твоїх ворогів». Як тільки він побачив цей сон—він послав свого гінця мене привітати; про цей сон, що він побачив, він [написав і] прислав мені через свого посланця, і той сказав мені. З того часу як він обняв ноги моєї царственості, з допомогою Ашшура і Іштар, богів, моїх володарів, він підкорив кіммерійців, що пригноблювали його країну, не боялися батьків моїх, та й моїй царственості ніг не обнімали. З числа вождів [буквально: начальників селищ] кіммерійців, яких він підкорив, двох вождів він закував в залізні ланцюги, кайдани і окови і з важким приносом прислав перед мене.

Гінця свого, якого він завжди присилав вітати мене, він [згодом] затримав. За те, що він не виконав наказу Ашшура, бога, мого творця, поклався на власну силу і загордився серцем, послав свої війська для воєнного союзу з Пішамілку, царем Єгипту, який скинув ярмо мого панування, я, почувши, почав благати Ашшура і Іштар: «Хай буде труп його кинутий перед його ворогами, хай розтягнуть його. кістки!» Як я просив Ашшура, так і сталося, і труп його був кинутий перед його ворогами, а його кістки розтяглн. Кіммерійці, яких іменем моїм він підбив під ноги, піднялись і зруйнували всю країну його.

Потім син його вступив на престол його, про лихе діло, яке протії батька його з мого моління вчинили боги, мої помічники, він [написав мені і] прислав з своїм гінцем і обняв ноги моєї царственості.

«Ти — цар, якого відають боги! Батька мого ти прокляв, і йому вчинилося зло; мене, раба, який шанує тебе, благослови, і нехай я буду під твоїм ярмом!»

Стародавній Схід

Залишити відповідь