Як тиха ніч пов`є долину…

Поезія

Як тиха ніч пов`є долину
І місяць посріблить ручай
Тоді на крилах туги злину
У задумчивий гай-розмай

І стану під віконцем хати
В якій я тілько перемрів,
І буду нишком воркувати
Солодку пісню, піснь без слів.
І, може, ти крізь сон почуєш
Мої тужлівії пісні,
І, може, нишком забануєш,
Бодай у сні, в невиннім сні.

Петро Карманський