Вітряні млини.

Вітряний млин, вітряк — млин, що використовує силу вітру як джерело енергії. У різних місцевостях вітряки використовують для помпування води, вимолочування або подрібнення зерна, розпилу деревини.

В Україні вітряки мають доволі тривалу історію. Є відомості, що вони  з’явилися на території України 4 тисячі років тому, хоча поширеніша точка зору, що вони відомі з часів Київської Русі. Будували їх обабіч доріг, у полі, чи на пагорбах за селом, поодинці, або групами, інколи до кількох десятків разом. Вітряки відігравали важливу роль в забудові сільських поселень, визначали їхнє архітектурне обличчя, формували краєвид українського села. Будівництво вітряків, їх роботу оспівано в піснях, легендах, переказах. Вітряки часто зображували у своїх творах художники. Ясна річ, на відміну від гірських місцевостей Карпат, у селах Полтавщини, Слобожанщини, Наддніпрянщини та Півдня України вітряків було значно більше, ніж водяних млинів.

Вітряки були місцем, де збиралася сільська громада для обговорення різних питань, нерідко подалі від ока сільської влади. Біля вітряків збиралася й молодь, водила веснянки, влаштовувала різні забави. Вітряки створювали особливий колорит українських сіл, польових доріг. Біля них подорожні відпочивали, по них відмірювали дорогу. Це були наче сторожові вежі.

Велика колекція вітряків із усіх місцевостей України зібрана в Національному музеї народної архітектури та побуту України — музеї просто неба, архітектурно-ландшафтному комплексі усіх історико-етнографічних регіонів України, розташованому на південній околиці Києва, поблизу місцевості Пирогів у Голосіївському районі.

Залишити відповідь