З Барселони, у вересні 1493 p.

Бажання бути вам приємним, ясновельможний князю, таке велике, що я почуваю себе цілком щасливим, коли у великому круговороті подій трапляється щось гідне привернути вашу увагу.

З усіх чудес земної кулі, навколо якої сонце обертається протягом двадцяти чотирьох годин, досі ми знали, як вам відомо, тільки ті, які розкидані на просторі однієї півкулі, від Золотого Херсонесу до Гадеса в Іспанії. Все інше космографи вважали невідомим, і коли іноді і згадувалося що-небудь про це, то завжди поверхово і з сумнівом.

А тепер — о, благословенна справа,— тепер внаслідок щасливого веління наших государів виявляється, нарешті, те, що було невідоме споконвіку. Ось як це сталося. Прошу уваги, ясновельможний князю.

Один чоловік на ймення Христофор Колумб, родом лігуріець, був посланий моїми госу- дарями на трьох суднах в ту частину землі і, пропливши на захід за сонцем більше п’яти тисяч миль від Гадеса, відкрив шлях до антиподів. Він плив аж тридцять днів підряд, нічого не бачачи, крім неба і моря.

Нарешті, з верха щогли великого корабля, на якому був сам Колумб, вартові матроси закричали, що бачать землю. І дійсно, це була земля. Попереду стало видно кілька островів. Кораблі приставали до шести з них, і один з цих островів, як запевняють супутники Колумба, можливо, обмануті новизною видовища, що постало перед ними, більший за Іспанію.