You are here

Валеріан Підмогильний. За день. Оповідання.

Поновилась ікона — була старою, непомітною серед натовпу образів, що ними, звичайно, вквітчано покут української хати, а ось засяла, залисніла, мов вийшла зі своєї шкаралущі, як та гадюка. І в побожному тремтінні схилили перед нею щасливі господарі свої коліна й сподівання. До села, де відбулося поновлення, лише п’ять верстов. Я узуваю дерев’яні сандалі і, сонце лише зійшло, чвалаю туди. Багацько народу суне тим шляхом і все жінки, жінки… Я — випадковість, і мене обминають. Несуть завинеш пакунки, кошики, хлібини. Боги вимагають офір, дарма що не їдять і не п’ють. Навкруги — висмажені сонцем хліби, зачучверілі від спеки огудини баштанів, обпалені стовбури проса, листаті соняхи, пожвакані сараною. І ці жінки поспішають до чудесної ікони, сподіваючись — кинувши перед нею хлібину — мати те, чого не дали зерна, кинуті в землю. Вірять вони, що чудом поновляться, відживе огудина й розвинеться просо. Вони несуть останнє, щоб мати вдесятеро. Вони йдуть, минають мене і знову наздоганяють. Вже й я в селі. Іду туди, де заледве протиснутися можна між натовпом, і не помиляюсь. Якраз правлять молебня. Проштовхуюсь. Високо підвішено поновлену ікону Богоматері. Дим смирни заслав її і стіл перед нею, отяжений паляницями, салом, крашанками й грошима. І серед тиші, завиненої пахощами, натхненно бринить голос:

— Ти, Пріснодіво, заступнице наша перед Богом, зглянься на нас! Одверни од нас голод, благослови землю нашу дощем, молімося тобі, помилуй нас!

Стогін іде по хатині:

— Помилуй нас!

І я, людина, яка знає, що Бог є лише вигадкою людськості на шляху пристосування до життя,— хіба я засміюся тут? Хіба почну дзвонити переказ, що господарі ікони — мають їхати спекулювати нанесеним добром? Не руште оман…

А ввечері я йду до Робітничого Палацу. Навкруги — повибивані шибки будинків, зруйновані паркани, пеньки од зрубаних взимку на паливо дерев, рельси трамваїв, порослі травою. Сьогодні має відбутися пленарне засідання Міської Ради з приводу повороту делегата з Всеукраїнського з’їзду Рад. На денному порядку єдине питання — «Біжучий момент». Знову натовп. Засідання розпочато. Проштовхуюсь. Ось він на сцені, делегат, що повернувся з Всеукраїнського з’їзду Рад. Дим цигарок завісив його обличчя, і я бачу лише певні рухи його руки та чую піднесений голос, що крає тишу.

Він каже, дарма, почекайте! Дарма, що зруйновані ваші будинки, спиняються потяги і голод замахнувся на вас. Дарма, що ворог зовні і всередині гострить свою зброю.

— Повстане всесвітній пролетар, і близький уже час, коли він піднесе свою важку руку. І ми, що кладемо зараз наше знеможене тіло на кривавих фронтах, а вдома бачимо лише, як ростуть руїни,— ми матимемо тоді все! Хай живе всесвітній пролетаріат! Хай живе комуністична партія, його заступниця й провідниця!

Гуркіт оплесків лящить по мурах:

— Хай живе!

І я, людина, яка зрозуміла, що нікому не урвати ланцюг людського лиха,— хіба я засміюся тут? Хіба почну дзвонити переказ, що квартири багатьох комуністів, громадських діячів повні награбованого добра? Не руште оман…

14. VIII. 21. р. м. Павлоград.

Реклама

PromSytem.Com.UA

Аналітичні, Радіовимірювальні, Електровимірювальні, Фізичні, Тепловимірювальні прилади, Газоаналізатори, Вимірювачі фізичних величин, Геодезичні прилади, Джерела живлення, Калібратори, Логери, Неруйнівний контроль, Спеціальні прилади, Екологічний контроль, Набори, Програми.

Top