Утворення Шумерійського царства при Лугаль-заггісі (2373—2349 рр. до н. е.)

Цивілізація

На 7-му році царювання Урукагіни Лугаль-заггісі, правитель Умми, на чолі своїх військ
вторгся в Лагаш, жорстоко спустошив місто, спалив його храми і палаци, пограбував їх багатства і, очевидно, скинув з престолу царя-реформатора. В одному збереженому написі докладно описується жорстоке спустошення Лагаша. Переписувач, який співчутливо ставився до Урукагіни, старається виправдати реформатора:

«Люди Умми, спустошивши Лагаш, вчинили гріх проти бога Нінгірсу. Могутність, яку вони здобули, буде у них відібрана. Не вчинив гріха Урукагіна, цар Лагаша. Але хай на Лугаль-заггісі, патесі Умми, покладе тягар цього гріха його богиня Нісаба».

Лугаль-заггісі не обмежився розгромом і завоюванням Лагаша. Цей могутній правитель Умми, поставив перед собою ширше завдання — об’єднання під своєю владою всього Шумеру і всього Аккаду. Необхідність централізації сітки штучного зрошення, захисту країни від іноземних завойовників, гірських і кочових племен, які раз у раз вторгалися в Месопотамію, владно вимагала об’єднання всього Шумеру в єдину велику державу типу старосхідної деспотії. І це завдання вперше здійснив Лугаль-заггісі.

Як видно з його напису, він підкорив Урук, Ур, Ларсу і Адаб. Його влада поширилась і на релігійний центр всього Шумеру — стародавнє місто Ніппур. Називаючи себе царем Урука і царем Ура, він тим самим оголосив столицями об’єднаного Шумерійського царства ці два стародавні шумерійські міста, носіїв дійсно шумерійських політичних і культурних традицій.

Прагнучи зміцнити свою владу над усім Шумером, він спирався на жрецтво шумерійських міст, закликаючи їх головних богів бути його покровителями. Більше того, у своєму великому написі Лугаль-заггісі вперше в історії Дворіччя ясно формулює свою завойовницьку політику. Так, він вказує на те, що верховний бог Енліль, «цар країн, передав Лугаль-заггісі царство над країною… його владі підкорив країни, так що коли він завоював їх від сходу до заходу, то він відкрив йому шлях під Нижнього моря через Тігр і Євфрат до Верхнього моря». Ця широка об’єднавча і завойовницька політика Лугаль-заггісі сприяла розквітові великих шумерійських міст. З гордістю говорив Лугаль-заггісі про те, що «він дав Уруку засяяти З радощів, піднісши голову Ура, як голову бика до самого неба, нагородив Ларсу, любиме місто Баббара, водою радощів, Умму, любиме місто бога… підніс до високої могутності». Проте цей розквіт Шумеру був недовговічним. Він тривав лише протягом 25-річного царювання Лугаль-заггісі. Незабаром утворилось сильне Аккадське царство, яке стало реальною загрозою для самостійного існування незалежного і об’єднаного Шумерійського царства. Боротьба між цими двома державами повинна була рано чи пізно розгорнутися. З цієї боротьби вийшов переможцем семітський Аккад, який підкорив своїй владі шумерійський південь і створив єдине і могутнє Шумеро-Аккадське царство, що відновило з новою силою і з новим розмахом завойовницьку і об’єднавчу політику попередніх шумерійських царів.

Залишити відповідь