Церква Сен-Жан-де-Монмартр, Париж.

Європа Мандри

Церква Сен-Жан-де-Монмартр (Святого Івана на Монмартрі) за паризькими мірками зовсім молода – вона будувалася протягом 1894-1904 років і була освячена у 1904 році. У цьому відносно невеликому храмі звершилась революція, котра зробила можливою всю архітектуру XX століття: під час його будівництва чи не вперше була задіяна нова технологія – використання армованого цементу. Цей метод ще у 1889 році запропонував і запатентував Поль Коттансен.

Автором проекту нового храму на Монмартрі став архітектор Анатоль де Бодо. Бодо був учнем знаменитого французького реставратора-вільнодумця Ежена Віолле-ле-Дюка, і проект його був цілком у дусі вчителя: несучі конструкції церкви мали бути зведені із залізобетону. Вперше у світі архітектор запропонував звести залізобетонний купол, а незвично тонкі колони храму мали бути споруджені із армованої порожнистої цегли (пізніше цей метод назвали методом Коттансена-Бодо). Архітектору не повірили – як можна погодитися на явну авантюру? Всі роботи було припинено, недобудований храм пробували знести. Двічі священик сусідньої церкви Сен-П’єр-де-Монмартр, котрий виступав замовником будівництва, абат Алекс Собо (його скульптуру сьогодні можна побачити всередині храму, праворуч від входу) своїм авторитетом рятував ситуацію. Натурні випробування на міцність (навантаження залізобетонних перекриттів семисантиметрової товщини мішками з піском) показали, що всі розрахунки вірні, конструкції мають потрібний запас міцності. Лише після цього будівництво поновилося.

Церква Сен-Жан-де-Монмартр стала першою в світі спорудою, де залізобетон не тільки був використаний у якості несучих конструкцій, але й продиктував абсолютно нову естетику. Зовні церква виглядає достатньо традиційно, її фасади у стилі модерн виконані з цегли (церква навіть має іншу назву – Saint-Jean-des-Briques, “Святий Іван із цегли”). Але в інтер’єрах церкви широко застосовані литі залізобетонні арки, опорні елементи, деталі парапетів, що нагадують легке мереживо. При цьому архітектор навіть не пробував приховати залізобетон, а, навпаки, всіляко підкреслював його особливості. Прийнято вважати, що знайдена Бодо естетика відкрила шлях витворам великого Ле Корбюзьє. Храм поєднав у собі риси високої готики та архітектури ар-нуво. Проте коли уважно придивитися до обліку Сен-Жан-де-Монмартр, то можна віднайти у ньому й елементи інших архітектурних стилів: мавританського, мудехар, бароко…

У церкві можна побачити чудові вітражі Жака Галана за ескізами Паскаля Бланшара, присвячені життю натхненного Божим духом автора одного з чотирьох Євангелій, Івана Богослова. Дві великих картини біля вівтаря пера Альфреда Плозо зображають Перше диво Ісуса Христа у Кані Галилейській та Таємну Вечерю. Орган церкви змайстрував великий органний майстер Арістид Кавайє-Коль.

Залишити відповідь