Theodosius II / Феодосій II

Феодосій II (10 квітня 401 — 28 липня 450) — імператор Східної Римської імперії, з 402 року – разом з батьком, з 408 року — одноосібно.

Основні турботи Феодосія II і його міністрів полягали у відбитті нападів варварів з півночі (гуни), заходу (вандали) і сходу (перси). В 422 й 447 роках імперія зуміла відбити наступ сасанидів, однак у 429 році вандали зайняли більшу частину візантійської Північної Африки, а вождь гунів Аттіла, незважаючи на примирливу політику Феодосія II, в 441-43 й 447 роках спустошив дунайські провінції імперії. Із західним імператором Валентиніаном ІІІ Феодосій II намагався підтримувати дружні відносини і навіть видав за нього свою дочку Ліцинію Євдоксію.

431 року Феодосій II став ініціатором скликання Ефеського собору християнської церкви, на якому було позбавлено сану Константинопольського патріарха Несторія та засуджено його вчення (несторіанство).

У 450 році на полюванні Феодосія II скинув із себе його кінь, і він помер від ушкодження хребта. На ньому закінчилася династія його діда, Феодосія Великого.

Leave Comment