Навігація
ІнтерНетрі > Історія > Стародавній Рим >

Терми Каракалли. Рим, Італія.

Терми Каракалли (лат. Thermae Antoniniana) —лазні імператора Каракалли в Римі, офіційно іменовані Антоніновими. Знаходились біля Аппієвої дороги, за Капенськими воротами.

Будівництво термальних купалень було розпочато в 206 році, за часів правління Септимія Севера та було завершене у 217 році, вже після смерті імператора. Це були перші громадські лазні, побудовані в Римі за понад 100 років, коли були відкриті лазні Траяна. Будівельні роботи були остаточно завершені за Геліогабала та Олександра Северуса.

Двір терм мав розмір 400 м на 400 м, центральний комплекс — 150 на 200 м.

Уже в V ст. н. е. терми Каракалли вважалися одним із чудес Рима. Вони займали площу в 11 га.

Головна будівля, “банний корпус”, знаходиться в парку, який оточений суцільною лінією різних приміщень. У бронзові палітурки величезних напівкруглих вікон головного залу вставлені тонкі платівки з напівпрозорого каменю кольору слонової кістки, і через це зал освітлений рівним золотистим світлом. Стіни з полірованого мармуру ніби розчинялися у висоті, де ширяло небаченої величини склепіння. Зовні терми Каракалли були облицьовані мармуровими плитами.

Багато будівель комплексу, які здаються складеними з окремих плит, насправді складаються з одного затверділого бетонного “шматка”. Праворуч і ліворуч від головного входу влаштовані дві великих екседри; перед кожною з них палестра. У задній частині саду (навпроти головного входу), в правому і в лівому кутах – дві просторі зали; судячи з їх внутрішнього обладнання, їх слід вважати бібліотеками: з трьох боків вздовж стін йшли низенькі підвищення, по яких піднімалися до ніш, де зберігалися сувої. У центрі між цими залами розташовані ряди сидінь амфітеатру, що закруглюються до обох кінців. Перед ними — стадіон, дивитися на який можна було і з самих терм (із задніх кімнат), і з цього амфітеатру. Над ним вище знаходилися цистерни з водою для терм: 64 склепінних приміщення, які йшли в два ряди і на два поверхи.

Імператори не тільки прагнули до художньої обробки своїх терм, не тільки облицьовували стіни мармуром, покривали мозаїками підлоги і ставили чудові колони: вони систематично збирали тут твори мистецтва.

У термах Каракалли стояли колись Фарнезький бик, статуї Флори і Геркулеса, торс Аполлона Бельведерського (не рахуючи безлічі інших менш значних статуй). Сюди приходили не тільки змити бруд, але й відпочити.

Будівля була занедбана і прийшла в занепад після 537 року, коли під час облоги Риму готами, водопроводи, що постачали місто водою, були зруйновані.

Під час понтифікату Папи Павла III (1534–1549) розпочалися розкопки, результатом яких стало виявлення численних творів мистецтва, в т.ч. Геракл Фарнезе , Телець Фарнезе та Флора Фарнезе , нині в колекціях Національного археологічного музею Неаполя.

Лазні, особливо їхній фригідарій (одне з приміщень, де був басейн з холодною водою, що використовувався після купання в басейні з гарячою водою) справили значний вплив на архітектуру Римської імперії (Терми Діоклетіана) та сучасності (Зала Св. Георга в Ліверпулі, старе приміщення Пенсильванського вокзалу в Нью-Йорку). Головні зали Пенсильванського та Чиказького вокзалів повністю скопійовані з фригідарія термів Каракаллли.

Top