ВіZуалЬні GалЮцинАції '2'надцятої Г'1'и В теNET(Ах!) ком</font size=-1>ун-I-Aкацій '3'ва(Yeah!) жИttя'1'-єї лЮдини Я ;-) тOбі Ya Zн@U НапиSheSh E-mail Re:Люблю Зиновій

Закінчаться й наші життєві каденції...Я часто міркую про сенс екзистенції. Дмитро Губенко

тебе чекаю я на самоті я на тебе чигаю в самоті я думаю про тебе в самоті про тебе мрію я на самоті як людожер, що їде в мегаполіс еней

'Чого ти крутишся немов у спині шило' -спитав мене учора Хворий Брат.Я сам дивуюся, мене чи не сказило.Пора тоді нам до кирилівських палатрушати в супроводі янгола в халаті.Шукав я вірш на тисячу карат -а опинився в божевільній хаті.Тепер у ній блукаю наздогад:у роті колесо, важкі на вікнах грати,пташки співають, хворі верещать. Як та бджола у вулику дзеркальнімхиляю тінню межи двох свічад.Мені би звідси вирватись нагально,та на порозі хтось невидний ставі душу палить, хвору та печальну. Як рибами горить небесний став!Життя мого квітучі теореми -їх чорний ангел нагло спростував.Війна супроти мене піднялася,бо Господеві мій нестерпний вид, і я стою простий, як дядя Вася.І я стою простий, як дід Свирид.Мене конечні сурми обсурмилиі став бридкий мені широкий світ,і забуває нагло мене мила, - а ти питаєш,

Горбатий, що продає газети на Тевелівській площі,Сьогодні охмелився, - скинув піджак - в одній жилетці.Запитав очима небо: чи буде дощ? -А сонце кублилося в його потилиці.Брали шпарко комуністичну літературу.Паперові гроші ледве вміщались в гаманець.Від незграбного руху поточився з полиці АмурІ зразу наздогнало панну слово "грець".Автомобілі дихали погрозою і забирали всю увагу.А втім, в сквері було безпечно гратись дітям."Уріель Акоста" на вітрині зів'яв і засмаг.Бо було тепло. Була середина квітня. Василь Алешко.

Вона мене не любить!Навколо – москальня!В тролейбусі – тіснява!Це все твоє життя.Від неї ти тікаєш.Від себе не втечеш.Насправді ти існуєш,Хоч кажеш, що живеш... Дмитро Губенко