Гвіздок. Повішена картина. ..

Гвіздок. Повішена картина. Цеберко Місяця. Цеберко часу. Вартує Цербер. Дотліва вітрило. Зотліли щогли. Руки стисли Пісок. Піщинки як крупинки. Маїс небесний Горить. Чекає – Прийде хто?- Бо той Залишить все. Одержить щось. То порох. Місячна пороша. Зотлілий спогад. І замерзлий погляд. Пелюстки наче вії І вії як пелюстки – Нащо […]

На мотив ‘Вірша №15’ пана Юрка Завадського, зручно вміщеного в сьому чеснотливому списку під числом Сто сорок

тебе чекаю я на самоті я на тебе чигаю в самоті я думаю про тебе в самоті про тебе мрію я на самоті як людожер, що їде в мегаполіс еней

Епістола

‘Чого ти крутишся немов у спині шило’ – спитав мене учора Хворий Брат. Я сам дивуюся, мене чи не сказило. Пора тоді нам до кирилівських палат рушати в супроводі янгола в халаті. Шукав я вірш на тисячу карат – а опинився в божевільній хаті. Тепер у ній блукаю наздогад: у […]

Горбатий, що продає газети на Тевелівській площі

Горбатий, що продає газети на Тевелівській площі Сьогодні охмелився, – скинув піджак – в одній жилетці Запитав очима небо: чи буде дош? – А сонце кублилося в його потилиці. Брали шпарко комуністичну літературу. Паперові гроші ледве вміщались в гаманець. Від незграбного руху поточився з полиці Амур І зразу нахдогнало панну […]

У темну ніч я містом тихо брив

У темну ніч я містом тихо брив І в серці ніс своє таємне горе. Кругом життя кипіло, наче море, І блискіт ламп мене дразнив, тіснив. Край мене шугали швидкії тіні В театр, на бал, у клуб, в шинок, домів, Фіакри гуркотали по камінні, А в далі дзвін понуро щось гримів. […]

Неначе часовий релікт Протяжністю мільйони літ…

Неначе часовий релікт Протяжністю мільйони літ: Мільйони ‘до’ і ‘після’ того. Усі жінки прокинулись, Бо їм Наснивсь один і той же сон, Неначе хтось Легенько стука в шибку Й називає Їх на ймення. Проте іще Не вийшов час, Бо ще мільйон Літ попереду – Стільки ж і минуло. Отож бо: […]