https://www.youtube.com/watch?v=lpFX9ieptkk Од неділі першого дняСтояв обоз невеликВ чистім полі на Цецорі.А в тім обозі був гетьманом,Всім жолніром і всім паномКнязь Дмитро, князь Корецький.Третього дня з своєю дружиноюОбід з ними обідає,А о своїй пригоді не відає.Аж де ся взяв хан татарський,Вдарив на обоз син поганський,Весь табор преч розгромив.Там всі полки вирубали,Всю дружину зарубали,Корецького живцем взяли,До Царигорода його повели,Назад йому очі зав'язалиЧорним бритом азаматом.Аж к ньому яничари промовляють:“Княже Дмитро, пан Корецький,Чи воюєш, чи крамуєш,Чи нашого Царигорода розглядаєш?”.А тоді князь Корецький листи пише,Листи пише, тяжко здише,До своєї матухи посилає:“0й мати моя Корецькая,Продай Корець і Межиріче,Викуп мене з неволеньки!”.А к ньому мати листи одписала:“Же-м тебе три рази з неволі викупала,Міста-села потратила, Потіхи і разу з тебе не мала.Четвертий раз уже не буду,Міста, села не тратить буду,Скарбів
Tag: Українські Думи
Українські думи. Коваленко.
https://www.youtube.com/watch?v=n6mpgzQQBqA Давно тому на Вкраїні ковалював Коваленко,І не було кувати єму легонько:Покинув він ковалювати,А пішов у козаки козакувати.Зібрав сто хлопців, таких, як він,Бо він був сильний леґінь,У Чорне море він ся запускав,Галери турецькі рабував,Багато лиха наробив,Тому султанові ся не здобрив.То приказав [султан] Єго шукати,Живого в Туреччину припровадити:“Бо я не буду їсти і спати,Доки в руках Єго не буду мати!”Пішло триста турків і довго шукали,Аж по трьох місяцях їх відшукалиІ добру тут баталію зчинили:Козаки з турками добре ся били.Але що? Турки в кінці перевагу взяли,Бо більше війська мали.То сімдесятьох козаків порубали,В Чорне море рибі кидали,А трийцятьох і Коваленка спіймали,В тяжкі кайдани закувалиІ втіхи не знали, що зробити,Чи утопити,Чи порубатиІ всіх з башти на гаки покидати.“Ні! — крикнув султан.— У льох киньте,А самі
Українські думи. Іван Богуславець.
https://www.youtube.com/watch?v=FLbK2fQIDSY В городі Козлові стояла темниця кам'яная,Сім сажень в землю вмурованая;У тій темниці пробувало сімсот козаків,Бідних невольників.Між ними без старшини козацької не бувало —Був один старший старшиноюІван Богуславець,Гетьман запорозький.Вони десять літ пробували в неволі.То Іван Богуславець, сидя собі, думає да гадає,До козаків словами промовляє:“Козаки, панове-молодці!Що у нас сьогодні за день — великая субота,Завтра буде святий день — Великдень,Будуть наші отці рано вставати,До Божого дому приступати,Божеє слово вислухати,Нас, бідних невольників, поминати”.То всі невольники тоє зачували,Дрібними сльозами обливали,Іванця Богуславця в судні забачає,Дрібними сльозами обливає:“Іванче Богуславче!Бодай тебе Господь милосердний на сім світі ізбавив,Як ти мене, молоденьку, зрадив!”.То ще як стала темная ніч наступати,Стали козаки до города Козлова назад прибувати,Стали на турків, на сонних, набігати,Стали їх рубати,Город Козлов огнем-мечем воювати,Стали турецькиї льохи розбивати,Сребро-злато, дорогую одежу
Українські думи. Три брати самарські.
https://www.youtube.com/watch?v=mnRyZonitDs У річки Самарки,У криниці Салтанки,Там усі поля самарські пожарами погоріли,Тільки не горіло два терни дрібненьких,Два байраки зелененьких,Бо там подлі їх лежало три брати рідненькі:То вони постріляні,Порубані,На рани смертельнії знемагали,Що у їх рани рубанії кров'ю ізійшли,А стрілянії до серця при [й] шли.Промовить старший брат до середульшого словами,Обіллється дрібними сльозами:“Коли б ти, братіку, добре дбав,Щоб ти на ноги козацькії вставав,Збанок козацький у руки брав,До криниці Салтанки прихожав,Холодної води набирав,Наші б рани козацькії смертельнії промивав”.Середульший брат тоє зачуває,Словами промовляє:“Як же мені, брате, на ноги козацькії вставати?Що у мене ноги козацькії порубані,Руки козацькії постріляні,Голова козацькая моя побита,—Попросимо ми свого меншого брата,Нехай наш найменший брат на ноги козацькії вставав,У тонкії войськовії суремки заіграє,То будуть козаки чистим полем гуляти,Будуть наші ігри козацькії зачувати,Будуть вони до нас
Українські думи. Отаман Матіяш Старий.
https://www.youtube.com/watch?v=OlFLnLTdU1c На усті Самари — Богу,Семенова козацького рогу,Усі поля самарськії пожарами погоріли;Тільки два терни-байраки не горіли,Що під собою гостей великих іміли:Там пробувало дванадцять козаківБравославців-небувальців,Між ними був отаман Матяш старенький.Стали козаки вечора дожидати, Стали терновії огні розкладати,Стали по чистому полю коні козацькії пускати,Стали козацькії сідла од себе далеко одкидати,Стали козацькії семип'яднії пищалі кущами ховати.Отамане Матяш старенький тоє зачуває,Словами промовляє:“Козаки, панове-молодці!Не безпечно ви майте,—Козацьких коней із припона не пускайте,Сідла козацькії під голови покладайте,Бо се долина Кайнарськая,Недалече тут земля татарськая”.Тогда козаки з отамана Матяша насміхали:“Десь ти, отамане,Матяшу старенький,Між козаками не бував,Десь ти козацької каші не їдав,Десь ти козацьких звичаїв не знав,Що ти нам, козакам-бравославцям.Великий страх задав”.Тогда отаман Матяш од них далеко одступав,Терновий огонь розкладав,Коня свого козацького осідлав,Біля себе припинав.То саме вночі, заждав малую годинку,Невелику часинку
Українські думи. Двох братів-невольників пісня.
Там не сокіл хвилить-прохвиляє, Як син до отця, до матері з тяжкої неволі поклон посилає, Сокола ясного рідним братом називає: “Соколе мій ясненький, Братику мій рідненький! Ти ж далеко літаєш, Чом ти в мого отця, у матусі у гостях не буваєш? Соколе мій ясненький, Братику мій рідненький! Ти хоть у християнський край полети І в мого отця, в матусі коло воріт упади І жалібненько прохвили. Нехай отець і матуся добре знають, Нехай своє багатство збувають, Нехай скарби великії збирають І нехай своїх синів Із проклятої З бусурманської З турецької землі викупають”. А брат його, товариш його, Ції речі зачуває І до свого братика жалібненько промовляє: "Нащо ж, брате, наш батько буде багатство збувати І скарби великії собирати? То він не зна, куди нам посилати? Як стане Чорнеє море согравати, Стануть турки-яничари набігати І стануть нас у Царьград-город запродавати, Срібла й золота за нас багато щитати І сукна, не міряючи,
Українські думи. Невольницький плач.
https://www.youtube.com/watch?v=MvQ2FKHGCtc Що на Чорному морю, На тому білому каменю, У потреби царській, 20631
Українські думи. Сокіл і Соколя.
https://www.youtube.com/watch?v=jdKvCV5r-oY У неділю барзе рано-пораненькуНалетіли соколи з чужої далекої сторони,Да сіли-упали в лісі на преудобному дереві на орісі,Да звили собі гніздо шарлатноє,Знесли яйце жемчужноє,Да і сплодили собі дитя —Бездольнеє, безродноє соколя.Як полетів ясен сокіл у чистеє полеЖивності доставати;Ой да живності не достав,А соколя своє, бездольне, безродне дитя, утеряв.То сокіл прилітає —Аж його соколяти немає.То сокіл літаєТа орла питає:“0рле-брате, чи не бачив ти мого соколяти,Безродного, бездольного дитяти?Чи його сильні дощі затопили,Чи буйні вітри заносили?”.“Соколе-брате, твого соколятиНі сильні дощі не затопили,Ні буйні вітри не заносили:А йшли стрільці-булахівці,Та й набачили твоє гніздо шарлатноє,Та взяли твоє соколя, бездольне, безродне дитя,Та у срібні пута запутали,Жемчужжю очі завішали,Та понесли у город, у ЦаригородДо Івана Богословця.А Іван Богословець по ринку ходить,Твоє соколя безродне, бездольне на руці носить.То якби
Українські думи. Федор Безродний, Бездольний.
https://www.youtube.com/watch?v=bakIbhAAbX8 Ой по потребі,По потребі барзе царській,То там-то много війська, гей, понаженоДа через мечу положено,Да й не єдиного тіла козацького молодецькогоЖивого не остановлено.Тільки поміждо тим трупомФедор бездольний,Посічений да порубаний,Да й на рани смертельнії не змагає,А коло його джура Ярема, гей, промешкає!То Федор бездольний, безродний,Гей, промовляє словамиДа обіллється гірко сльозами:“Гей, джуро Яремо!Дарую я тобі по смерті своєїКоня вороного,Ей, а другого білогривого І тягєля червонії,Од піл до коміра золотом гаптовані,І шаблю булатную,Пищаль семип'ядную!Ой да добре ж ти дбай,Да на коня сідай,Да передо мною повертай;Да нехай я буду знати,Ай, чи удобен ти будеш проміждо козаками пробувати!”.То джура Ярема,Ой да добре дбає,Да на коня сідає,Ой да перед ним повертає.То Федор бездольний, безродний,Ей да промовляє словами,Да обіллється гірко сльозами:“Ой да благодарю же тебе, Господа милосердного,Ой, що не
Українські думи. Втеча трьох братів із города Озова, із турецької неволі.
https://www.youtube.com/watch?v=sdrTkVaJtso Ой та то ж не пили пилилиІ не тумани вставали,Як із землі турецькоїТа із віри бусурменськоїЗ города Озова, з тяжкої неволіТри брати утікали.Що двоє та брати кінних,А третій піший-пішаниця,Що як він чужий-чужениця,За кінними біжить-підбігає,На сире корінняТа на біле камінняНіжки свої козацькі молодецькі посікаєТа сліди свої кровію заливає,До кінних братів добігає,За стременечка хапає,Словами промовляє: 20610