Українські думи. Смерть Корецького.

Од неділі першого дняСтояв обоз невеликВ чистім полі на Цецорі.А в тім обозі був гетьманом,Всім жолніром і всім паномКнязь Дмитро, князь Корецький.Третього дня з своєю дружиноюОбід з ними обідає,А о своїй пригоді не відає.Аж де ся взяв хан татарський,Вдарив на обоз син поганський,Весь табор преч розгромив.Там всі полки вирубали,Всю дружину […]

Українські думи. Коваленко.

Давно тому на Вкраїні ковалював Коваленко, І не було кувати єму легонько: Покинув він ковалювати, А пішов у козаки козакувати. Зібрав сто хлопців, таких, як він, Бо він був сильний леґінь, У Чорне море він ся запускав, Галери турецькі рабував, Багато лиха наробив, Тому султанові ся не здобрив. То приказав […]

Українські думи. Іван Богуславець.

В городі Козлові стояла темниця кам’яная,Сім сажень в землю вмурованая;У тій темниці пробувало сімсот козаків,Бідних невольників.Між ними без старшини козацької не бувало —Був один старший старшиноюІван Богуславець,Гетьман запорозький.Вони десять літ пробували в неволі.То Іван Богуславець, сидя собі, думає да гадає,До козаків словами промовляє:“Козаки, панове-молодці!Що у нас сьогодні за день — […]

Українські думи. Три брати самарські.

У річки Самарки, У криниці Салтанки, Там усі поля самарські пожарами погоріли, Тільки не горіло два терни дрібненьких, Два байраки зелененьких, Бо там подлі їх лежало три брати рідненькі: То вони постріляні, Порубані, На рани смертельнії знемагали, Що у їх рани рубанії кров’ю ізійшли, А стрілянії до серця при [й] […]

Українські думи. Отаман Матіяш Старий.

На усті Самари — Богу, Семенова козацького рогу, Усі поля самарськії пожарами погоріли; Тільки два терни-байраки не горіли, Що під собою гостей великих іміли: Там пробувало дванадцять козаків Бравославців-небувальців, Між ними був отаман Матяш старенький. Стали козаки вечора дожидати, Стали терновії огні розкладати, Стали по чистому полю коні козацькії пускати, […]

Українські думи. Двох братів-невольників пісня.

Там не сокіл хвилить-прохвиляє, Як син до отця, до матері з тяжкої неволі поклон посилає, Сокола ясного рідним братом називає: “Соколе мій ясненький, Братику мій рідненький! Ти ж далеко літаєш, Чом ти в мого отця, у матусі у гостях не буваєш? Соколе мій ясненький, Братику мій рідненький! Ти хоть у […]

Українські думи. Невольницький плач.

Що на Чорному морю, На тому білому каменю, У потреби царській, У громаді козацькій Много там війська понажено, У три ряди бідних безщасних невольників посажено, По два та по три докупи посковано, По двоє кайданів на ноги покладено, Сирою сирицею назад руки пов’язано. Ой у святу ж то було неділю […]

Українські думи. Сокіл і Соколя.

У неділю барзе рано-пораненьку Налетіли соколи з чужої далекої сторони, Да сіли-упали в лісі на преудобному дереві на орісі, Да звили собі гніздо шарлатноє, Знесли яйце жемчужноє, Да і сплодили собі дитя — Бездольнеє, безродноє соколя. Як полетів ясен сокіл у чистеє поле Живності доставати; Ой да живності не достав, […]

Українські думи. Федор Безродний, Бездольний.

Ой по потребі, По потребі барзе царській, То там-то много війська, гей, понажено Да через мечу положено, Да й не єдиного тіла козацького молодецького Живого не остановлено. Тільки поміждо тим трупом Федор бездольний, Посічений да порубаний, Да й на рани смертельнії не змагає, А коло його джура Ярема, гей, промешкає! […]

Українські думи. Втеча трьох братів із города Озова, із турецької неволі.

Ой та то ж не пили пилили І не тумани вставали, Як із землі турецької Та із віри бусурменської З города Озова, з тяжкої неволі Три брати утікали. Що двоє та брати кінних, А третій піший-пішаниця, Що як він чужий-чужениця, За кінними біжить-підбігає, На сире коріння Та на біле каміння […]