Од неділі першого дня Стояв обоз невелик В чистім полі на Цецорі. А в тім обозі був гетьманом, Всім жолніром і всім паном Князь Дмитро, князь Корецький. Третього дня з своєю дружиною Обід з ними обідає, А о своїй пригоді не відає. Аж де ся взяв хан татарський, Вдарив на обоз син поганський, Весь табор…
Давно тому на Вкраїні ковалював Коваленко, І не було кувати ему легонько: Покинув він ковалювати, А пішов у козаки козакувати. Зібрав сто хлопців, таких, як він, Бо він був сильний леґінь, У Чорне море він ся запускав, Галери турецькі рабував, Багато лиха наробив, Тому султанові ся не здобрив. То приказав [султан] Єго шукати, Живого в…
В городі Козлові стояла темниця кам’яная, Сім сажень в землю вмурованая; У тій темниці пробувало сімсот козаків, Бідних невольників. Між ними без старшини козацької не бувало — Був один старший старшиною Іван Богуславець, Гетьман запорозький. Вони десять літ пробували в неволі. То Іван Богуславець, сидя собі, думає да гадає, До козаків словами промовляє: “Козаки, панове-молодції…
У річки Самарки, У криниці Салтанки, Там усі поля самарські пожарами погоріли, Тільки не горіло два терни дрібненьких, Два байраки зелененьких, Бо там подлі їх лежало три брати рідненькі: То вони постріляні, Порубані, На рани смертельнії знемагали, Що у їх рани рубанії кров’ю ізійшли, А стрілянії до серця при [й] шли. Промовить старший брат до…
На усті Самари — Богу, Семенова козацького рогу, Усі поля самарськії пожарами погоріли; Тільки два терни-байраки не горіли, Що під собою гостей великих іміли: Там пробувало дванадцять козаків Бравославців-небувальців, Між ними був отаман Матяш старенький. Стали козаки вечора дожидати, Стали терновії огні розкладати, Стали по чистому полю коні козацькії пускати, Стали козацькії сідла од себе…
Там не сокіл хвилить-прохвиляє Як син до отця до матері з тяжкої неволі поклон посилає, Сокола ясного рідним братом називає: “Соколе мій ясненький, Братику мій рідненький! Ти ж далеко літаєш, Чом ти в мого отця, у матусі у гостях не буваєш? Соколе мій ясненький, Братику мій рідненький! Ти хоть у християнський край полети І в…
Що на Чорному морю, На тому білому каменю, У потреби царській, У громаді козацькій Много там війська понажено, У три ряди бідних безщасних невольників посажено, По два та по три докупи посковано, По двоє кайданів на ноги покладено, Сирою сирицею назад руки пов’язано. Ой у святу ж то було неділю — не сизі орли заклекотали,…
У неділю барзе рано-пораненьку Налетіли соколи з чужої далекої сторони, Да сіли-упали в лісі на преудобному дереві на орісі, Да звили собі гніздо шарлатноє, Знесли яйце жемчужноє, Да і сплодили собі дитя — Бездольнеє, безродноє соколя. Як полетів ясен сокіл у чистеє поле Живності доставати; Ой да живності не достав, А соколя своє, бездольне, безродне…
Ой по потребі, По потребі барзе царській, То там-то много війська, гей, понажено Да через мечу положено, Да й не єдиного тіла козацького молодецького Живого не остановлено. Тільки поміждо тим трупом Федор бездольний, Посічений да порубаний, Да й на рани смертельнії не змагає, А коло його джура Ярема, гей, промешкає! То Федор бездольний, безродний, Гей,…
Ой та то ж не пили пилили І.не тумани вставали, Як із землі турецької Та із віри бусурменської З города Озова, з тяжкої неволі Три брати утікали. Що двоє та брати кінних. А третій піший-пішаниця. Що як він чужий-чужениця, За кінними біжить-підбігає, На сире коріння Та на біле каміння Ніжки свої козацькі молодецькі посікає Та…
