Йов

Я у душі, мов Іов серед гною, сиджу паршивий, у коростах весь. На себе сам збираюся війною – і правда це, хоча й брехав я десь. Колись брехав я, мов отой собака, що брязка на подвір’ї ланцюгом. Ця книга скарг складе грубезний том, вмережаний дрібненько, знак за знаком. І друзі – ті, яких зумів надбати […]

Далі

Старовинна собача пісня

Не мучай ся, друже Єгово, що марно на світі живу, не знаючи Божого слова. ‘Годуємо всі ми черву у прихистку нашім конечнім’, – чи ЦИМ турбуватись мені? Не чув ти хіба, як негречно про мене кричала на Дні з веселого дому Адела на радість моїм ворогам: мовляв, я охлялий до діла й кредиту не маю […]

Далі

Епістола

‘Чого ти крутишся немов у спині шило’ – спитав мене учора Хворий Брат. Я сам дивуюся, мене чи не сказило. Пора тоді нам до кирилівських палат рушати в супроводі янгола в халаті. Шукав я вірш на тисячу карат – а опинився в божевільній хаті. Тепер у ній блукаю наздогад: у роті колесо, важкі на вікнах […]

Далі

Кав’ярня поетів

Звуки – рани повітря. Звуки – щити черлені. Одягнений в ніч безсонну Чюрльоніс. Звуки – повітря черви. Звуки – чернетка слова. За командою ‘вільно’ черга послабила ногу. Тільки – у дзенькоті склянок, у тарілок стукотінні та у газетному листі – чужі прослизаючі тіні… Хто там, у гуркоті каси? Хто ти, дверей вищання? Обвішаний звуків камінням, […]

Далі

Кошмар I

І бачив я страшний, несвітський сон, аж самописка випадає з рук: немовби через води та вогонь іде на мене Карманьйола Саможук. Залізні груди хвиля підійма горами, як сказав поет; і в ікла, що гостріші від серпа, затиснено кривавий партбілєт. Копилиться фарбована губа, дзвенять у неї нігті накладні. І молотками вишита – габа та вершниками на […]

Далі

Учора ще..

учора ще написане береш для насолоди чи на перевірку а там паскудний смур, з бацилами пробірка вечірній київ чарка шапка-бирка і взагалі суцільний гільгамеш Хома Чорний Киянин

Далі

О де ви, милі серцю покритки…

О де ви, милі серцю покритки та ніжні тонкосльозі байстрюкиі гукаю в небо відчайдушним покриком і роззираюся довкола з-під руки. Нема. Нема. Невже повимирали ви, неначе пресловутий динозаврі Пішли на дно та обросли коралами – Лук’ян Гервасій Опанас Назар Параска Домна Феодора та Горпинаі Порозтавали мов торішній сніг. Вже не писатиме про вас чудових книг […]

Далі