Стародавній Китай. Повстання «жовтих пов’язок».

(184—205 pp. н. е.)
(Фан Юй, Історія другої династії Хань, цз. 7.)

«…в будовах знатних людей з’єднані докупи кілька сот домів.
Їх родючі поля займають всю землю, рабів і рабинь тисячі юрб, а рабів із злочинців у них лічать на десятки тисяч. Їх човни, вози і торгаші роз’їжджають кругом на всі чотири сторони, мають збитки і наживають, нагромаджують і ховають, повно їх у столиці і в містах. Коштовних подарунків і дорогих товарів не можуть вмістити величезні будови, на коней, корів, овець, свиней нестае гір і долин. Чарівними юнаками і красивими жінками переповнені розкішні зали. Співачки і музикантші стоять рядами у далеких покоях. Гості чекають прийому і не сміють увійти.
Коляски і вершники стикаються один з одним і не сміють в’їхати.
М’ясо корів, овець, свиней не встигають з’їсти, і воно протухає.
Вино чисте й густе не встигають випивати, і воно псується. Він тільки-но погляне, а люди вже слідкують за ного поглядом, зрадіє чи розгнівається, а людей уже турбує його настрій. В усьому цьому — безмежна насолода знатних, в усьому цьому — розкішне багатство начальників. І той, хто спритно обдурить, — доб’ється свого. А коли доб’ється, це не вважається злочином…»