Собор Різдва Христового. Володимир, Волинська область.

Україніка

Кафедральний Собор Різдва Христового (раніше Костел Розіслання Апостолів) – пам’ятка архітектури національного значення в стилі пізнього бароко у Володимирі-Волинському.

1718 року волинська каштелянка Ядвіга Загоровська спроваджує до міста місію єзуїтів. 1755 року слонімський староста Гнат Садовський закладає єзуїтський костел, будівництво якого тривало 15 років. Проект костелу належить єзуїтському архітектору Міхалу Радзимінському (за іншими джерелами — Павлу Гіжицькому). У 1762 році місія отримала статус монастиря. У 1770 році костел було освячено. У 1773 році папа Климент XIV видав бреве Dominus ac Redemptor, яким скасував орден єзуїтів, а всі заклади ордену на території Польщі i Росії зачинив. У 1782 році Едукаційна комісія Речі Посполитої передає костел та монастир уніатському ордену василіян, а в 1840 році внаслідок переведення ордену у православ’я монастир стає православним (чоловічим). Інтер’єр храму перебудовується під потреби православної церкви. З 1891 року храм був резиденцією володимирських православних єпископів.

У 1921 році, після приєднання Волині до Польщі, костел знову передають римо-католицький церкві. У ньому був зроблений ремонт, що мав на меті відновлення первісного вигляду храму. Були відновлені, зокрема, круглі віконні отвори південної бічної стіни костелу.

Римо-католицька парафія у костелі діяла до 1945 року. Під час Другої світової війни вибухом бомби було пошкоджено північну ризницю та презбітерій. Після війни парафію було ліквідовано, а костел взято під охорону як пам’ятку архітектури. З 1983 року розпочато ремонтно-реставраційні роботи.

У 1991 році храм передано православній громаді. Нині тут діє Кафедральний Собор Різдва Христового Української православної церкви Київського патріархату.

Собор являє собою однонефний храм, збудований на плані прямокутника з коротким трансептом, півкруглим презбітерієм та двома ризницями. Оригінальний увігнутий фасад фланкований двома триярусними восьмибічними вежами. Західний головний фасад на рівні другого ярусу декорований пілястрами з ліпними капітелями коринфського ордену, карнизом та півциркульними нішами, у яких колись, ймовірно, стояли скульптури святих. Вікна південного і північного фасадів на першому ярусі круглі, на другому ярусі віконні прорізи мають лучкові завершення, оформлені вікна ліпними наличниками, що повторюють форму прорізів. Нартекс перекритий плоскою стелею, неф костелу має півциркульне склепіння з підпружними арками, що спираються на півколони на стінах.

У цілому архітектура костелу єзуїтів за якістю будівельних робіт, архітектурного декору і проекту споруди — одна з найбільш оригінальних і досконалих пам’яток епохи пізнього бароко на Волині.

Таємниці підземелля собору Різдва Христового. Місто Володимир, Волинська область.

Залишити відповідь