Рубаї

Поезія

Душа моя мені чужою стала,
А мисль моя мені бідою стала.
Не вславиться могутністю халіф.
Чия країна вся — золою стала.

Біжить газель — тікає від погоні,
В бігу долають перепони коні.
А час біжить — побачити пісок
На місці міст, палаців, пишних тронів.
Ця чаша всесвіту, наповнена красою,
Утіху нам дає, хоч дихав журбою:
Безповоротно «вчора» відійшло,
Та «нині» залишається зі мною.

***

В моєму серці заятріла рана,
Воно тріпоче жайвором відрана.
Я весь розпався на дрібні шматки:
Мабуть, пішла до іншого кохана.
Убогі мудреці високочолі
Роздумують над присудами долі.
А ті, у кого голови пусті,
Збивають грошики собі поволі.
Мені самотність ближча, ніж юрма,
Мені палац володаря — тюрма.

Румі