Publius Septimius Geta / Публій Септимій Гета

Публій Септимій Гета (Publius Septimius Geta, 29 травня 189 — 26 грудня 211) — римський імператор з 4 лютого по 26 грудня 211 року. Зайняв престол після смерті свого батька Септимія Севера разом зі своїм старшим братом Каракаллою.

Гета був молодшим сином засновника династії Северів — Септимія Севера та його другої дружини Юлії Домни. Носив ім’я свого діда. Уже в молодші роки почалося суперництво між братами, яке з роками переросло у ненависть. У 197 році Гета супроводжував свого батька в поході проти парфян і в цей час отримав разом з Каракаллою титул Цезар.

На початку 202 року повернувся до Риму, в той час як сім’я залишилася на сході. У 202—204 роках перебував на батьківщині свого батька у Лептісі Великому в Лівії. Марно намагався батько згладити ненависть братів. Він узяв їх з собою в похід на Британію у 208—211 роках, що було останньою спробою примирити їх між собою.

Після смерті Септимія Севера 4 лютого 211 року брати одночасно стали правителями імперії. Гета, популярний серед солдатів, не виступав відкрито проти Каракалли. Особливо підтримував Гету ІІ Парфянський легіон.

Однак у грудні 211 року Каракаллі вдалося запросити Гету ніби на розмову-примирення в присутності матері і там підступно вбити. Причому мати теж була поранена.

Після цього на ім’я Гети було накладено “Прокляття пам’яті”. Навіть монети з його іменем було переплавлено. Знищено більше ніж 20 тисяч прихильників Гети, багатьох було запроторено до в’язниць.

Leave Comment