Проти п’янства

Поезія

Огидний вереск, п’яний лай,
Пекельний сморід – люди ниці!
О насолода, насолода! –
З розмаху кожному – по пиці!
Але тут ти.
Але тут ти.
І ти така.
І я такий.
Бо ти – то я.
Душа моя.
Мій гріх.
Моє бажання…
Вавілон!

Анонім

п.с. Ще одна відчайдушна сцена намагання боротьби з соціальним злом.  Навіть ще намагання немає але є усвідомлення, що то є зло. Підкупає щирість автора, відчуваєтье що він справді страждає. Мабуть він непогана людина.  І навіщо вона йому здалась? Перша пристрасть пройде, а далі що? Навряд чи вони залишилися разом.