О де ви, милі серцю покритки…

Поезія

О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюкиі
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.
Нема. Нема. Невже повимирали ви,
неначе пресловутий динозаврі
Пішли на дно та обросли коралами –
Лук’ян Гервасій Опанас Назар

Параска Домна Феодора та Горпинаі
Порозтавали мов торішній сніг.
Вже не писатиме про вас чудових книг
новий Шевченко… Часу безупинно

кружляє колесо – й раптовий рекетир
посаду обіймає робінгуда.
За димними стовпами ходять люди,
але червоні хвилі розкотить

новітньому пророку не під силу.
Програма оголошує прогноз.
‘Веселка’ видає ‘Спінет і Силос’.
Хому читають (але це здалось).

І тільки по зусиллі нелюдськім,
чи з перепою дуже гидко стане:
в обличчі Джорджа бачиться Яким
і за повії абрисом м’яким

ввижається ‘малюточка Оксана’.

Хома Чорний Киянин