Неначе часовий релікт Протяжністю мільйони літ…

Поезія

Неначе часовий релікт
Протяжністю мільйони літ:
Мільйони ‘до’ і ‘після’ того.
Усі жінки прокинулись,
Бо їм
Наснивсь один і той же сон,
Неначе хтось
Легенько стука в шибку
Й називає
Їх на ймення.
Проте іще
Не вийшов час,
Бо ще мільйон
Літ попереду –
Стільки ж і минуло.
Отож бо:
Дайте скрипку!
Вам зіграю
Мелодію таємного життя,
Як цокає годинник,
Як вмирають,
Розстріляні думки і почуття.

Марко Марсельський