Міфи І Казки Бушменів. Як шакал обдурив лева.

Шакал і лев вирушили одного разу полювати на антилоп канна. Вони влаштували засідку в густому чагарнику і лежали там зі своїми луками та стрілами, чекаючи антилоп, які ходили цією дорогою на водопій.

Коли з’явились антилопи канна, шакал і лев вибрали собі по антилопі. Лев вистрілив першим, але не влучив. Потім вистрілив шакал і крикнув:

– Я поцілив у свою антилопу!

А лев дуже розсердився на шакала і сказав:

– Це я вистрілив і вбив антилопу, а ти промахнувся!

Шакал злякався і подумав, що буде розумніше погодитися з левом. Тому він сказав:

– Так, батьку мій, це ти вбив антилопу.

Потім вони разом вирушили додому, бо жили поруч. Сонце палило, і вони вирішили спочатку поспати, а потім розрізати м’ясо і віднести його додому. Але шакал задумав обдурити лева, щоб усе м’ясо дісталося йому.

І ось, коли лев ліг спати, шакал теж ліг і прикинувся сплячим. Але як тільки він побачив, що лев заснув, то потихеньку піднявся і повернувся до мертвої антилопи. Він розірвав їй живіт, заліз туди і витягнув зсередини весь жир. На зворотньому шляху він, щоб обдурити лева, розтрощив собі носа. Кров капала на землю, і шакал думав, що лев вирішить, ніби антилопа втекла, і рушить по цьому сліду.

Незабаром лев прокинувся і пішов по кривавому сліду. Слід завів лева далеко в степ, але нарешті він все ж знайшов мертву антилопу.

Спочатку лев не помітив шакала, але потім побачив, що з живота антилопи стирчить його хвіст. Лев дуже розсердився, схопив шакала зубами за хвіст і витягнув його звідти.

– Ну, раз ти обдурив мене, – сказав лев, – я не дам тобі м’яса!

– Батьку, – заскиглив шакал, – я ж тільки хотів відібрати кращу частину м’яса для твоєї дружини!

Але лев не повірив йому і став рвати антилопу на частини.

Потім він покликав шакала і дав йому жиру з грудей антилопи.

– Віднеси це моїй дружині і дітям, – сказав він, – а собі можеш взяти ось це! – і він кинув шакалу легені.

Шакал дуже розсердився, але взяв м’ясо, – він уже придумав, що робити.

І ось він відніс м’ясо до лігва левиці. Побачивши, що вона грається з левенятами, шакал крикнув їй:

– Це від мого батька!

І він став жбурляти в левенят шматками легенів. Вони дуже злякалися і кинулися шукати захисту у своєї матері. Левиця розлютилася.

Тоді шакал сказав:

– Я повинен повернутися до свого батька, він чекає мене.

Але замість того щоб повернутися, він покликав свою дружину і дітей, і вони втекли далеко в степ. Там він дав їм жиру антилопи. Жир їм так сподобався, що вони швидко з’їли його.

Більше вони не повернулися туди, де жив лев, і стали жити окремо.

Ось чому лев ніколи не дозволяє шакалу їсти дичину разом з ним. Він не підпускає шакала близько, як би той не скиглив, випрошуючи м’ясо. Поки Лев не наїсться, він нічого не дає шакалу. Шакал лише доїдає залишки.

Top