Як дівчина стародавнього народу зробила зірки.

У давні часи дівчина стародавнього народу – це була перша дівчина на землі, – прикинулася хворою і залишилася вдома. Вона лежала в маленькій хатині, яку зробила для неї її матір. Всі жінки, її матері, вирушили викопувати їстівні коріння, а вона не пішла з ними, вона лежала в своїй маленькій хатині, і її палка-копалка стояла поруч.

І ось вона залишалася в хатині, а її мати приносила їй їжу. Мати стежила, щоб дівчина не їла дичину, вбиту юнаками.
Їй можна було їсти тільки дичину, вбиту її батьком, бо він був старим. Якби вона стала їсти дичину, вбиту юнаками,
її слина могла б потрапити на м’ясо газелі, а потім перейти на лук. Тоді лук охолоне, охолонуть руки юнаків і охолоне стріла, наконечник стріли.

Мати принесла дівчині їстівні коріння гуїн, але дівчина розсердилася, що мати дала їй занадто мало коріння,
а вона ж не могла сама відправитися за гуїн, хоча і була голодна. Тому що вона лежала в своїй хатині.

Тоді дівчина встала, занурила руки в деревний попіл і закинула його в небо.

Вона сказала деревному попелу:

– Нехай цей деревний попіл стане Чумацьким Шляхом. Нехай він білою смугою простягається по небу,
а біля нього нехай будуть зірки.

І ось попіл став Чумацьким Шляхом.

Для того щоб зробити зірки, дівчина закинула вгору, в повітря, коріння. Це були пахучі їстівні коріння гуїн.
Там були зрілі коріння червоного кольору, і вони перетворилися в червоні зірки, а молоді коріння білого кольору перетворилися
в білі зірки.

Чумацький Шлях повертається разом із зірками, які плавно рухаються своєю дорогою.
А коли Чумацький Шлях в своєму русі доходить до землі, він повертається і зірки також повертаються і йдуть назад,
тому що вони бачать, що повертається сонце, яке вчиняє свій шлях. І зірки йдуть, а за ними приходить світанок.
І тоді Чумацький Шлях лежить тихо. І зірки також повинні тихо стояти навколо.
А коли приходить їхній час, зірки знову пливуть вперед по своїх слідах. Цим шляхом зірки слідують завжди.

А Чумацький Шлях, наблизившись до того місця, де дівчина підкинула вгору деревний попіл, повільно спускається,
а потім вирушає далі і рухається по небу. Зірки повертаються і звершують своє коло по небу. Небо лежить нерухомо.
А зірки пливуть по небу, вони заходять, виходять знову, вони пливуть, слідуючи по своїх слідах.
Коли виходить сонце, вони бліднуть. А коли сонце сідає, вони знову виходять, повертаються і йдуть за сонцем.

Спускається темрява, і зірки з білих стають червоними. І ось вони яскраво сяють, бо тепер ніч і вони можуть
плисти далі по небу. Коли люди рушають куди-небудь вночі, вони знають, що зірки висвітлюють для них землю.
Чумацький Шлях м’яко світиться в темряві ночі – як деревний попіл. Це дівчина сказала, що Чумацький Шлях повинен давати
світло людям, щоб вони могли вночі знайти дорогу додому. Вночі земля була б зовсім темною, якби не Чумацький Шлях і зірки.

Ця ж дівчина зробила сарану, підкинувши в небо шкірку від кореня гцуїссі, який вона з’їла.

Вона спочатку закинула вгору, в небо, деревний попіл, а потім підкинула вгору коріння гуїн.
Вона зробила це, розсердившись на свою матір за те, що та дала їй занадто мало коріння.