Міфи І Казки Бушменів. Як дівчина стародавнього народу зробила зірки.

У давні часи дівчина стародавнього народу – це була перша дівчина на землі, – прикинувшись хворою, залишилася вдома. Вона лежала в маленькій хатині, яку зробила для неї її мати. Всі жінки, її матері, вирушили викопувати їстівне коріння, а вона не пішла з ними, вона лежала в своїй маленькій хатині, і її палка-копачка стояла поруч.

І ось вона залишалася в хатині, а її мати приносила їй їжу. Мати стежила, щоб дівчина не їла дичину, вбиту юнаками. Їй можна було їсти тільки дичину, вбиту її батьком, бо він був старим. Якби вона стала їсти дичину, вбиту юнаками, її слина могла б потрапити на м’ясо газелі, а потім перейти на лук. Тоді лук охолоне, охолонуть руки юнаків і охолоне стріла, наконечник стріли.

Мати принесла дівчині їстівне коріння гхуїн, але дівчина розсердилася, що мати дала їй надто мало коріння, а вона ж не могла сама відправитися за гхуїном, хоча й була голодна. Тому що вона лежала у своїй хатині.

Тоді дівчина встала, занурила руки у деревний попіл і закинула його в небо.

Вона сказала деревному попелу:

– Нехай цей деревний попіл стане Чумацьким Шляхом. Нехай він білою смугою простягається небом, а біля нього нехай будуть зірки.

І ось попіл став Чумацьким Шляхом.

Для того, щоб зробити зірки, дівчина закинула вгору, в повітря, коріння. Це було пахуче їстівне коріння гхуїн. Там було зріле коріння червоного кольору, і воно перетворилося на червоні зірки, а молоде коріння білого кольору перетворилося на білі зірки.

Чумацький Шлях повертається разом із зірками, які плавно рухаються своєю дорогою. А коли Чумацький Шлях у своєму русі доходить до землі, він повертається, і зірки також повертаються і йдуть назад, тому що вони бачать, що повертається сонце, яке йде своїм шляхом. І зірки відходять, а за ними приходить світанок. І тоді Чумацький Шлях лежить тихо. І зірки також повинні тихо стояти довкола. А коли приходить їхній час, зірки знову пливуть вперед по своїх слідах. Цим шляхом зірки ходять завжди.

А Чумацький Шлях, наблизившись до того місця, де дівчина підкинула вгору деревний попіл, повільно спускається, а потім рушає далі і рухається небом. Зірки обертаються і звершують своє коло по небу. Небо лежить нерухомо. А зірки пливуть небом, вони заходять, виходять знову, вони пливуть, слідуючи по своїх слідах. Коли виходить сонце, вони бліднуть. А коли сонце сідає, вони знову виходять, обертаються і йдуть за сонцем.

Спускається темрява, і зірки з білих стають червоними. І ось вони яскраво сяють, бо тепер ніч і вони можуть плисти далі по небу. Коли люди рушають куди-небудь вночі, вони знають, що зірки освітлюють для них землю. Чумацький Шлях м’яко світиться в темряві ночі – як деревний попіл. Це дівчина сказала, що Чумацький Шлях повинен давати світло людям, щоб вони могли вночі знайти дорогу додому. Вночі земля була б зовсім темною, якби не Чумацький Шлях та зірки.

Ця ж дівчина зробила сарану, підкинувши в небо шкірку від кореня гцуїссі, який вона з’їла.

Вона спочатку закинула вгору, у небо, деревний попіл, а потім підкинула вгору коріння гхуїн. Вона зробила це, розсердившись на свою матір за те, що та дала їй надто мало коріння.

Top