Міфи І Казки Бушменів. Про юнака, якого забрав лев.

У колишні часи один юнак стародавнього народу пішов на полювання. В пошуках дичини він піднявся на пагорб, щоб роззирнутися, присів там і вирішив трохи відпочити. Він хотів просто прилягти, але на нього раптом напала дивна сонливість, і він заснув.
Що це знайшло на нього? Ніколи з ним такого не було.

І ось він лежав там і спав, і раптом з’явився лев, який прямував до водойми, змучений полуденною спекою та спрагою. Побачивши сплячого, він підняв його. Юнак прокинувся і з переляку завмер, виявивши, що його тягне лев. Він вирішив не рухатися і спочатку з’ясувати, що лев збирається з ним робити. Адже лев вважав його мертвим, але варто було б йому поворухнутися, як лев тут же роздер би його.

Лев приніс юнака до дерева і втиснув його головою поміж стовбурів.
Він вирішив спочатку сходити й напитися, а потім вже з’їсти людину, оскільки його, як і раніше, мучила спрага. І лев відійшов. Але юнак трохи повернув голову, тому що у нього боліла потилиця, а сам, стуливши повіки, пильнував – чи не помітив лев.

Лев відчув, що він ворушиться, і озирнулся. – Чому це голова ворушиться? Він же її міцно затиснув між стовбурами. Лев подумав, що, видно, не зовсім вдало поклав тіло юнака і тому воно сповзає. І він повернувся і знову придавив його, засунувши голову чимглибше у сплетіння стовбурів. Юнак плакав від болю, бо якась палиця встромилася йому в потилицю. Але він плакав мовчки. Адже він розумів, яка йому загрожує небезпека, а лев злизував його сльози.

Юнак злякався, що лев запідозрить, що він живий і тільки прикидається мертвим, і більше не рухався, хоча палиця пробила йому потилицю. А лев, здається, вирішив, що тепер все в порядку, він зробив кілька кроків і знову глянув на юнака, але той не ворушився.

Тоді лев пішов, він спустився з пагорба, але потім крадькома знову піднявся з іншого боку і, сховавшись за вершиною пагорба, висунув голову і подивився на юнака. Але той бачив його хитрість, бо стежив за левом крізь опущені вії. Переконавшись, що юнак лежить так само непорушно, лев побіг до водойми, щоб нарешті напитися і чимшвидше повернутися та з’їсти свою здобич. Адже він був голодним.

Побачивши, що голова лева зникла, юнак зрозумів, що той пішов. Але юнак вирішив вичекати, оскільки він боявся, що лев знову повернеться і стане за ним підглядати. Адже лев дуже хитрий і міг обдурити його. Так пройшло багато часу, та лев усе не з’являвся. Хлопець зрозумів, що він дійсно пішов.

Юнак підвівся, але не побіг прямо додому, а став петляти, щоб збити лева зі сліду. Так він біг зигзагами, поки не дістався до домівки. Він спустився з пагорба і розповів, що з ним сталося і як він був віднесений, коли сонце було високо вгорі, але імені лева він не називав. Він сказав, щоб принесли шкури антилоп та циновки і загорнули його у них. Він сподівався, що так лев до нього не добереться, коли прийде за ним. Адже відомо, що лев не заспокоїться, поки не з’їсть свою здобич.

І ось люди загорнули його в циновки та шкури антилоп, як він просив, а зверху завалили його чагарником, яким прикривають житла. Вони вирішили гарненько його сховати, щоб лев не зміг до нього дістатися. Адже люди не хотіли, щоб лев з’їв юнака.

Потім люди рушили збирати їстівне коріння – гцуїссе. Коли вони викопали гцуїссе та принесли додому, був уже полудень. Один старий, збираючи дрова, щоб його дружина могла спекти гцуїссе, зауважив лева на вершині пагорба – саме там, де проходив юнак.

Він усім розповів про це:

– Бачте он той пагорб, звідки прийшов юнак? Погляньте, хто це там, на вершині!

А мати хлопця попросила:

– Не підпускайте лева близько до хиж, убийте його ще до того, як він наблизиться.

Люди взяли сагайдаки і пішли назустріч леву. Вони стріляли у нього, але не змогли його вбити.

Тоді одна стара запропонувала віддати леву дитину, щоб він пішов. Але лев сказав, що дитина йому не потрібна, єдине, чого він хоче, – це людина, сльози якої він злизував. І лев усе нишпорив навколо, не звертаючи уваги на дітей, яких йому підкидали.

Люди запитували:

– Чому ви не змогли вбити лева, ви ж стріляли у нього з лука?

А один старий сказав:

– Хіба ви не бачите, що він чаклун?

Лев усе нишпорив довкола. Тоді люди оточили його і вирішили спробувати вбити лева ассегаями – вони кидали у нього ассегаї і кололи його, але нічого не могли з ним вдіяти, а він не чіпав їх і все продовжував розшукувати юнака. Він розвернув і порозламував на шматки їхні хатини.

Люди говорили:

– Ви бачили, що він не захотів їсти дітей?

– Мабуть, він дійсно чаклун.

– Давайте спробуємо дати йому дівчину – може, він її з’їсть?

Але лев не став їсти дівчину, єдине, чого він хотів, – це юнак, якого він був забрав.

Люди не знали, як їм спекатися лева: адже вони від самого ранку безуспішно намагалися його вбити. Лев відмовився і від дітей, і від дівчини, він хотів забрати юнака, якого він поцупив, і все нишпорив довкола.

Тоді люди сказали:

– Давайте поговоримо з матір’ю цього юнака. Вона повинна витягнути юнака з його сховища і віддати його левові, хоча вона й дуже любить сина. Адже вона бачить, що вже й сонце сідає, а лев все ще не забирається. І він не залишить нас у спокої, поки не отримає цього юнака.

Мати юнака сказала:

– Добре, віддайте леву мого сина, але вбийте його, як тільки лев на нього накинеться, я не хочу, щоб лев його з’їв. Нехай лев помре, лежачи на трупі мого сина.

І коли мати хлопця сказала так, люди витягли юнака зі шкір антилоп, у які він був загорнутий, і віддали його левові. Лев схопив його і став кусати, і юнак помер. Тут люди накинулись на лева – вони стріляли в нього і кололи його ассегаями. Тоді лев сказав, що тепер, коли він отримав нарешті того, кого шукав, він може померти.

І він помер і лежав мертвий біля мертвого юнака.

Top