Спочатку чоловіки і жінки жили без їжі і пиття, у них не було дітей і вони не вмирали.
Просо і гарбузи щорічно зростали самі, люди не садили і не прополювати їх.
Хоча люди і бачили, як всюди виростають ці рослини, вони не торкалися до них,
тому що не відчували голоду. Люди не знали, що їх можна їсти, і ніколи не бачили, щоб їх їли тварини.

Велика рогата худоба, вівці, кози, буйволи, зебри і всі інші тварини жили в чагарнику або стадами
бродили по всій країні. Люди не звертали уваги на тварин, бо вони не були їм потрібні, і тварини їх не боялися.

У ті дні всі жили щасливо – не було воєн, хвороб, поганих людей і поганих речей. Не було ні суперечок, ні битв.

Так тривало довгий час. Але ось одного разу якась жінка поскаржилася на болі в животі і змушена була лягти.
Інші жінки були дуже піклувалися про неї, але біль ставав все сильніше.
Через деякий час з неї вийшов маленький чоловік, дуже схожий на неї.
Люди були так здивовані і перелякані, що втекли від цієї жінки.
Це було Щось незрозуміле і не сподобалось їм.

Але одна жінка з цього ж села сказала, після того як з’явився маленький чоловік:

– Ця жінка приносить нещастя, вона чаклунка. Дай-но я їй і цій істоті, яка з неї вийшлв,
дещо ось цих стебел (вона мала на увазі кукурудзу і гарбуза) і вб’ю її!

І вона віднесла трохи кукурудзи і гарбузів хворій жінці.
Та поїла трохи і відчула себе краще, а через деякий час піднялася.
Замість того щоб померти, вона стала дуже товстою, і маленька людина теж стала дуже товстою.
Мало-помалу жінки подолали свій страх і прийшли подивитися на цю жінку.
Вони обмацали маленьку людину, і вона їм дуже сподобалася.

Так люди дізналися, що кукурудза і гарбузи придатні для їжі, і вони стали збирати їх і зберігати.
Якось вони вбили одну з овець і виявили, що її м’ясо дуже смачне.
Вони розтовстіли, наївшись його, і захотіли ще, особливо жінки.
Тоді люди вирішили наловити тварин, щоб їх можна було зарізати, коли їм захочеться м’яса.
І ось вони стали приручати велику рогату худобу, овець і кіз, але буйволів, зебр і антилоп вони не змогли зловити,
тому донині ті залишаються дикими тваринами і живуть в чагарях.

Потім люди почали обробляти гарбузи і зерно.
Вони стали жити в селах, і у них з’явилися діти. Так людей стало багато.