Міфи І Казки Бушменів. Історія про старшу сестру-пітона та молодшу сестру-шакала.

Старша сестра, пітон, була вагітна. Одного ранку вона разом зі своєю молодшою ​​сестрою, шакалом, вирушила за водою.
У той час люди пили воду з джерела в скелях, і вони вирушили туди, щоб набрати води.
А біля водойми було дерево нга, повне стиглих плодів.

Сестра-пітон сказала:

– Піднімайся на дерево і потряси оту гілку, щоб ми могли поїсти нга.

Але сестра-шакал відмовилася:

– У-у! – сказала вона. – піднімайся сама, старша сестро, натруси плодів, і ми поїмо.

І ось старшій сестрі довелося самій підніматися на дерево. А вона була вагітною і важка.
Піднявшись на дерево, вона дісталася до гілки, яку хотіла обтрясти. Але вона незручно вхопилася за гілку і впала
в воду. Вона опинилася в джерелі. Вона намагалася вибратися звідти, але берега були занадто круті.
Їй довелося залишитися в джерелі. І вона народила там.

Рідні чоловіка сестри-пітона побачили, як зверху, від джерела, біжить сестра-шакал. У неї була смішна вихляста хода.
Родичі сиділи і дивилися, як вона входить в табір.

– Гей! – сказали вони.- А де ж наша красуня-невістка? Сестра-шакал повернулася одна.
А ми вважали, що наша невістка відправилася до джерела разом з нею. Що ж вона зробила зі своєю старшою сестрою?

Коли сестра-шакал підійшла до того місця, де вони сиділи, родичі взяли пензлик для їжі і мазнули ним по її обличчю.
Так вони зазвичай робили для старшої сестри-пітона – мазнути пензликом, умоченою в жир, по її обличчю,
щоб воно стало гладеньким.

Але сестра-шакал не зрозуміла, для чого це робиться: “Жир! Жир! Жир стікає по моєму обличчю!” – закричала вона
і стала пити цей жир.

Люди сказали:

– Ми мали рацію – ти дійсно не наша невістка! Що ти з нею зробила? На що ти розраховувала, повернувшись без неї
і прикинувшись, ніби ти – прекрасний пітон ?!

Ну а поки все це відбувалося, корі-дрохва, чоловік сестри-пітона, був на полюванні. Коли він прийшов додому,
то побачив сестру-шакала і запитав:

– Де моя дружина?

Адже сестра-шакал нічого не сказала людям про те, як сестра-пітон впала в джерело. Вона все мовчала.

Поки сестра-шакал ходила від багаття до багаття, корі пішов приготувати ліжко. Він взяв голки дикобраза і
встромив їх сторч в пісок, під постіллю з шкури, приготовленої для сестри-шакала.
Коли сестра-шакал вляглася спати, голки вп’ялися їй в ребра. Вони наскрізь проткнули її шкуру.

– Гей! – закричала сестра-шакал.- Приберіть ці шипи!

Але корі прикинувся, що він не чує. Нарешті сестра-шакал замовкла. Голки дикобраза вбили її.
Вона померла і так залишилася лежати в хатині.

Вранці корі встав і пішов.

Маленькій сестричці шакала її бабуся сказала:

– Піди подивися, що з твоєю сестрою. Може, вона не виходить з хатини тому, що стала дорослою?
Чому вона досі спить?

Маленька дівчинка побігла подивитися. Сестра-шакал померла, і з її заднього проходу стирчали насіння нга.

Маленька дівчинка побачила це і закричала своєї бабусі:

– Бабуся! Насіння нга, насіння засохли, засохли в заду старшої сестри, в заду!

Бабуся закричала їй у відповідь:

– Онучка! Ти що, сказала, щоб я принесла фартух зрілості і пов’язала його їй?

Внучка похитала головою і закричала голосніше:

– У-у! Старша сестра померла вночі, і насіння нга засохли у неї в заду, в заду!

– Ти так говориш, щоб я принесла для неї фартух зрілості і зав’язала його їй?

Ну, ось так вони і кричали одна одній деякий час.

Маленька дівчинка знову закричала:

– Насіння нга, насіння засохли, засохли в заду, в заду старшої сестри!

Зрештою стара жінка прийшла подивитися. На той час внучка обламала нга, що стирчали з заднього проходу її сестри.
Бабуся підійшла і сказала: “О! Твоя сестра померла?” – а потім вони обидві її з’їли.

Тим часом корі пішов, щоб зібрати разом всіх тварин. Він покликав жирафа, слона, орікса – всіх тварин.
Вони всі разом вирушили до джерела. Один за одним вони стали опускати в джерело ноги.
Але їх ноги були недостатньо довгими – вони діставали ними тільки до середини.
Антилопа канна сунула туди свою ногу. Але не дотяглася до дна.
Підійшов орікс і засунув туди свою ногу. Але і він не дотягнувся до дна. Гну сунув в джерело ногу,
але не зміг дістати до дна. Всі тварини: антилопи куду, кам’яний козел, дукер, черепахи – всі спробували
дотягнутися до пітона, але у них були недостатньо довгі ноги.

– Кого ж мені покликати на допомогу? – запитав корі-дрохва.

– Поклич жирафа, – запропонував хтось.

– Так, я покличу його.

Жираф вийшов вперед і сунув в воду ногу. Ну а сестра-пітон, дружина корі, вже народила там, у воді.
Її дитина була з нею, і вони лежали разом на дні джерела. Жираф сунув туди свою ногу і став нишпорити нею по дну.

Він сказав чоловікові сестри-пітона:

– У неї на спині дитина.

Тоді кору послав в табір за циновками, щоб постелити їх на землю.
Принесли циновки і виклали ними весь шлях від джерела до табору. Жираф знову сунув в воду ногу.
Він витягнув сестру-пітона і дитину. Вони обидва пішли і сіли на рогожу.

Потім прийшли родичі чоловіка сестри-пітона, щоб відвести її додому, до себе в табір.
Вони всі обіймали її, радіючи.

– Ось наша дорога невістка, яку ми стільки шукали! Ось вона, це, звичайно, вона!

Потім корі, його дружина і дитина повільно рушили додому розстеленою циновкою.

Ось що розповіли мені старі. Вони розповідали, а я слухав. До чого мені брехати ?!