Міфи І Казки Бушменів. Історія про Гцонцемдіму та її молодшу сестру-шакала.

Гцонцемдіма та її молодша сестра рушили до джерела. Гцонцемдіма впала у воду, а її сестра залишила її там і побігла додому.

Коли вона повернулась до стійбища, корі-дрохва глянув здивовано і сказав:

– А моя дружина… де моя дружина?

Він бачив, що від джерела повернулась тільки одна дівчина. Щоб випробувати її і з’ясувати, чи не його це дружина, він провів пензликом для їжі по її обличчю. Але замість гладенького обличчя своєї дружини він відчув волохаті щоки, бо молодша сестра була шакалом. Жир капав з пензлика, і шакал задоволено облизувався.

“Якби це справді була Гцонцемдіма,– подумав корі, – то вона не стала б облизуватися і жир стікав би по її гладенькій шкірі, як завжди. Це, мабуть, молодша сестра моєї дружини”.

Ну а сестра-шакал, намагаючись наслідувати плавну ходу своєї сестри, прослизнула до вогнища їхньої бабусі. Поки вона там сиділа, корі готував для них постіль. Він розстелив шкури, а потім взяв стріли і встромив їх сторчака в пісок у тому місці, де повинна була спати сестра-шакал. Незабаром сестра-шакал приєдналася до нього. Вона прилягла, але тут щось уп’ялося їй у спину.

– Що це … чому я повинна спати в такому жахливому місці? Тут колеться!

Але корі відповів:

– О, давай-но спати. У мене таке ж погане місце, але я не скаржуся!

Вночі сестра-шакал померла від отрути, якою були змащені наконечники стріл.

Наступного ранку маленька сестра шакала прийшла дізнатися, що з нею: сонце піднімалося все вище й вище і зависло у небі, а вона все ще не виходила із своєї хатини.

– Бабусю! – покликала маленька дівчинка, коли вона виявила мертву сестру.– Насіння нга засохли в заду, в заду старшої сестри!

– Ти що, кажеш, щоб я прийшла і одягла на неї фартух із бус, фартух зрілості?

– Ні! Я сказала, що нга засохли в заду, в заду старшої сестри!

Зрештою бабуся прийшла сама, щоб усе з’ясувати. Вона підібрала мертву сестру-шакала, перетягнула її до вогнища. Потім вона зібрала паливо і розвела вогонь, щоб підсмажити шакала. Весь цей день до вечора вона їла і їла засмаженого шакала. Поїсть, відпочине трохи і знову їсть.

Тим часом усі зібралися біля джерела, усі: сарнобик, антилопа канна, жирафа, зебра. Один, потім другий – вони пхають передню ногу до джерела і намагаються дотягтися до Гцонцемдіми. Антилопа канна вийшла вперед і спробувала, але не змогла до неї дотягнутися. Потім спробував сарнобик, але його нога була недостатньо довгою. Один за одним вони виходили вперед і тицяли ноги до джерела, але ніхто не міг до неї дотягнутися. Нарешті вийшов жираф, він опустив туди ногу і дістав якраз до того місця, де вона перебувала.

Потім корі зажадав, щоб розстелили шкури на всьому шляху від джерела до стійбища. Жираф дістав Гцонцемдіму із джерела і посадив її на шкуру. Вона сиділа там і обсихала. Потім вони відвели її назад до стійбища і всадовили там.

Ось історія про Гцонцемдіму.

Гцонцемдіма і корі були такі щасливі бачити одне одного, і всі люди сказали:

– Так, ось нарешті наша племінниця, а та, інша дівчина, та завжди була поганою.

Top