Міфи І Казки Бушменів. Ді-Церретен, левиця і діти.

У давні часи одна левиця пошкодила грудну клітку і була хвора,
вона не могла сама робити важку роботу. Своїх дітей у неї не було, тому вона взяла до себе в будинок дітей стародавнього народу, щоб вони їй допомагали.

Дізнавшись про це, одна людина стародавнього народу – Ді-Церретен, у якого була кам’яна голова, відправився до будинку левиці за її відсутності, коли та пішла по воду. Левиця черпала воду шлунком убитого нею орікса, а Ді-Церретен прийшов тим часом до неї в будинок, щоб застати дітей одних.

Він сів і сказав:

– Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу онде, в верхній частині яру, який спускається з пагорба!

І двоє дітей підхопилися і втекли до своїх.

Ді-Церретен заговорив знову:

– Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу онде, трохи нижче верхньої частини яру, який спускається по цей бік пагорба!

І ще троє дітей пішли до своїх.

Ді-Церретен знову заговорив:

– Малюче, який сидить тут! Вогонь твого народу отой, трохи нижче вершини яру, що спускається по цей бік пагорба!

І малюк схопився і пішов до своїх.

Ді-Церретен заговорив знову:

– Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу онде, в чагарнику, нижче верхньої частини яру, який спускається з цього боку пагорба!

І двоє дітей встали і вирушили до свого народу.

Він сказав знову:

– Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу той, що у верхній частині яру, який спускається з пагорба!

Двоє дітей встали і пішли.

І він знову сказав:

– Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу в верхній частині яру, що спускається з пагорба!

І ще троє дітей встали і втекли до своїх.

І він знову сказав:

– Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу геть там, нагорі іншого яру, що спускається з пагорба!

І двоє дітей встали і вирушили до своїх.

А Ді-Церретен залишився там, чекаючи повернення левиці.

Левиця тим часом набрала води і пішла до дому. Вона йшла і дивилася, але дітей не було видно.

Тоді вона вигукнула, задихаючись від люті:

– Чому діти… діти… діти… діти… не роблять ніякої роботи і навіть не граються тут, як завжди? Мабуть, через цю людину, яка сидить там, у будинку, і яка, судячи по голові, схожа на Ді-Церретена?

І вона дуже розсердилася.

Вона вигукнула:

– Дійсно, це Ді-Церретен!

Вона підійшла до будинку і закричала:

– Віддай мені моїх дітей!

А Ді-Церретен сказав:

– Наших дітей тепер тут немає!

І левиця закричала:

– Геть звідси! Забирайся! Віддай мені дітей!

А Ді-Церретен сказав:

– Їх немає!

Левиця схопила його за голову і закричала від болю – адже голова у нього була кам’яною:

– Ох-ох-ох! Бідні мої зуби! Це все через цього проклятого великоголового, що сів тут перед моїм будинком! Все через нього!

А Ді-Церретен знову повторив:

– Наших дітей тут немає!

Тоді він устав і пішов, повернувся до себе, а левиця залишилася вдома сама в люті – адже він прийшов і забрав від неї дітей, з якими вона добре поводилася.

Top