Маніштусу (2305—2291 рр. до н. е.)

Стародавній Схід

Третій аккадський цар з династії Саргона, на ім’я Маніштусу, продовжував зовнішню політику своїх попередників. Так, він пішов походом на Елам, щоб придушити там повстання, ї підкорив області Еламу — Аншан і Шіріхум. Не задовольняючись цією перемогою, він послав свої війська через Персидську затоку і вторгся в південно-західну область Ірану, де розбив коаліцію правителів 32 міст і захопив багаті срібні рудники і каменоломні.

Внутрішня політика Маніштусу визначається, головним чином, необхідністю внутрішньо зміцнити велике Аккадське царство, створене великими завоюваннями на протязі трьох царювань.

Так, Маніштусу старається щедрими дарами привернути до себе впливову жрецьку аристократію Шумеру. Щоб заручитися підтримкою шумерійського жрецтва, Маніштусу спеціальним указом встановлює розмір володінь і прибутків храму бога Шамаша, жертвуючи йому в той же час золоті і срібні зливки вагою в ЗО талантів. Щоб зміцнити свою владу в Еламі, Маніштусу старається привернути на свій бік еламське жрецтво. Так, він присвячує свою статую еламському богу Наруті. Характерною є земельна політика Маніштусу. В чотирьох написах його часу, які збереглися на одному обеліску, в дуже стислій і трохи неясній формі фіксується купівля царем у ряду осіб великих земельних володінь біля Кіша та інших міст. Є підстави вважати, що Маніштусу придбав ці землі у общин, оскільки згадувані в написах особи названі «братами» і «дітьми». Фактично керівне становище в цих общинах займали «господарі поля» і «старійшини поля», які входили до складу виділеної з общин родової аристократії, що становила найбільш давні верстви рабовласників. Саме ці найбільш знатні і багаті аристократи і згадуються в написі на обеліску Маніштусу як «їдоки (тобто одержувачі) срібла», як тоді називали продавців. Очевидно, ці найбільш багаті і впливові глави общин, продаючи царю общинні землі, сприяли тим самим зміцненню і розширенню царського земельного фонду.

З другого боку, дуже можливо, що частина цих земель була на тих чи інших умовах передана царем різним представникам служилої і землеробської знаті, яка поступово складалася і експлуатувала у своїх маєтках працю рабів. У написі на обеліску Маніштусу говориться, що на куплених царем землях були поселені представники аккадського чиновництва і жрецтва, а також шумерійські аристократи і серед них родичі або потомки патесі Умми (Гішху), син патесі Лагаша та інші знатні багачі. Очевидно цей захід царя мав на меті не тільки збільшити кількість земель, зосереджених в його руках, але разом з тим щедрими дарами привернути на свій бік впливову знать Шумеру і Аккаду, а також наблизити її до царського двору, поставивши її під деякий, очевидно, економічний контроль центральної влади.

Стародавній Схід

Залишити відповідь