Листи сірійських правителів до фараона.

Стародавній Єгипет Стародавній Схід

I

А царю Єгипту, нашому володареві, так говорять жителі Туніпа, твій раб; Хай будеш ти благополучний, і я падаю до ніг нашого володаря.
Володарю мій, от що сказало місто Тупіп, твій раб: Туніп, хто раніше грабував (?) [його], щоб його не розграбував (?) Манахперіа — а м м а т і в у ш (?). Боги і … … — царя Єгипту, нашого володаря, живуть в Туніпі, і нехай володар наш спитає стариків своїх — а м м а т і — (?), коли ж то ми не належали цареві Єгипту, нашому володареві.
А тепер 20 років ми писали царю, нашому володарю, і гінці наші живуть у царя, нашого володаря; а тепер ми захотіли [назад] сина А[к]і-Тешупа у царя, нашого володаря, — нехай же віддасть його володар наш.

І володар мій, цар Єгипту, віддав енна Акі-Тешупа; а навіщо ж цар, володар наш, з дороги його вертає?
А тепер Азіру, твій раб, чує про них (тобто жителів Туніпа) від твого садівника, і в країні Хатті (?) спіткало їх лихо (?).
І якщо війська його (тобто царя) і колісниці його затримаються, то і з нами Азіру зробить, як з містом Ні.
А якщо ми скаржимося (?), то і цар Єгипту, володар наш, буде скаржитися (?) через ці діла, які зробить нам Азіру, коли він відпустить руку до нашого володаря.
І коли Азіру увійшов у Сумур, то зробив їм [жителям Сумура] Азіру, як хотів у домі царя, нашого володаря, І через ці діла володар наш буде скаржитися (?).
А тепер Туніп, твоє місто, плаче, і сльози його течуть, і ніхто не подасть нам руки [допомоги].
Ми 20 років пишемо царю, нашому володареві, і ні одно слово нашого володаря не доходить до нас.

ІІ

Царю великому, моєму володарю, моєму богу, моєму сонцю, так говорить Азіру, твій раб: сім і сім разів я падаю до ніг мого володаря, мого бога, мого сонця.
Володарю мій! Я твій раб, і прибувши перед лице царя, мого володаря, я скажу всі слова свої перед царем, моїм володарем.
Володарю, не слухай брехунів, які обмовляють мене перед царем, моїм володарем. Адже я раб твій навіки.
Щождо Хані, [про кого] говорить цар, володар мій, — я був в Туніпі і не знав, коли він прибув. Як тільки я почув, я вирушив слідом за ним, але не застав його. І коли Хані прибуде благополучно, нехай цар, наш володар, спитає його, як я приймав його. Мій брат і Баттіель були при ньому і давали йому рогатої худоби, ослів (?), птахів, хліба і секеру.
Коней і ослів я дав йому на дорогу. А цар, володар мій, нехай вислухає мої слова: коли я приходжу до царя, мого володаря, то Хані приходить до мене і приймає мене, як матір, як батька. А тепер володар мій говорить — держався ти, мовляв, від Хані осторонь (?). Твої боги і Шамаш воістину знають, чи не був я в Туніпі.
Далі, щодо побудування Сумура, [про яке] дав наказ цар, володар мій: царі Нухашше ворогують зі мною і беруть мої міста за велінням Хатіба, і я не міг його (тобто Сумур) будувати, а тепер незабаром будуватиму його.
І володар мій знає,’що половину речей, які дав цар, володар мій, забирає Хатіб, і все золото і срібло, яке цар, володар мій, дав мені, забирає Хатіб, і цар, володар мій, воістину знає [це].
Далі, володар мій сказав раптом (?): чого, мовляв, ти приймаєш гінця царя хеттів, а мого гінця не приймаєш? А це країна мого володаря,! цар, володар мій, поставив мене серед градоправителів.
Нехай прийде гонець царя, мого володаря, і все, що я сказав царю, моєму володарю, я дам: живих душ, кораблів, олії, бука (?) і
[іншого] дерева (?) я дам.

III

Ріб-Адді сказав своєму [володареві], царю країн, ца[рю великому, [царю біитви”: Володарка Бібла дала [си]лу царю, моєму володарю: сім і сім разів я падаю до ніг мого володаря, мого сонця.
Знай, що відколи до мене прибув Аманаппа, всі хабіру повернулися проти мене за наказом Абд-Ашерти. І хай почує володар мій слова раба свого і [пошле] мені сторожу для охорони царського міста, по[ки не ви]йдуть місцеві (?) війська. Якщо немає місце вих (?) військ, то віддадуться всі країни Хабіру. І (?) відколи здобуто місто Біт-А[рха?] [за] наказом Абд-Ашерти, так само хочуть вони [зро]бити з Біблом і Берітом, і віддадуться] всі країни Хабіру. 2 міста, що лишилися мені, і ті вони намагаються взяти з руки царя. Пошли, володарю, сторожу в [ці] два міста свої, поки не вийдуть місцеві (?) війська, а також дай чого-небудь їсти їм — у мене нічого нема; як птах у сильці к і л у б у, так і я в Біблі.
Далі, [коли] не може [цар] взяти мене з [руки] ворога свого, [то] віддадуться [всі] країни [Абд]-Ашерті; [що] він [за] собака (?), що [хоче взяти] країни царя собі?

Стародавній Схід

Стародавній Єгипет

Залишити відповідь