Храми і монастирі Львова. 2016.

Україніка

Львів. Церква Стрітення Господнього. Квітень 2016.


Церква Стрітення Господнього — колишній костел Матері Божої Громничої і монастир кармеліток босих, пам’ятка архітектури у Львові на вулиці Винниченка.

Початково будівлі були дерев’яні. Проект кам’яного костелу розроблений італійським архітектором Джованні Баттистою Джизлені у 1642 році. Будівництво з перервами тривало від 1644 до 1692 року. Завершено завдяки фундації короля Яна III Собеського. Початково освячений як Костел Матері Божої з Лоретто.

Наприкінці XVIII ст. австрійська влада закрила костел і розмістила у ньому склад. Повернутий Римо-Католицькій церкві 1842 року на прохання львівського архієпископа Францішека Піштека костел було наново посвячено Матері Божій Громничій (Стрітенню Господньому).

1940 року частину монастиря було передано Львівському медичному інститутові. Костел і монастир продовжували діяти до 1946 року, коли увесь комплекс був переданий військовим. 1976 року храм передано для влаштування експозиції обласному управлінню якості, метрології та стандартизації (нині це Науково-дослідний інститут “Система”). В часи незалежності храм передано в користування Українській греко-католицькій церкві. 2009 року каплицю при храмі передано в користування Римо-католицькій церкві. Нині в храмі проводяться богослужіння східного і західного обрядів.

Львів, Костел Святих Ольги і Єлизавети. Квітень 2016.


Церква святих Ольги і Єлизавети (раніше Костел Святої Єлизавети) — неоготичний храм у Львові, на площі Кропивницького (в народі — Привокзальній).

Костел було збудовано у 1903-1911 роках для задоволення релігійних потреб зрослого на початку ХХ століття польськомовного населення Львова, основну масу якого складали залізничники та члени їхніх сімей, і саме тому для спорудження нового храму була обрана місцина біля залізничного вокзалу. Храм збудували на пам’ять про популярну імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську (Габсбурґ), відому як Сісі, дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I.

1946 року костел закрили. Оскільки влада УРСР мало піклувалася про релігійні споруди і більше сприяла їхньому знищенню, безлад панував у храмі до 1970-х, коли будівлю передали під склад.

1991 року храм передали греко-католицькій громаді і освятили як церкву Св. Ольги та Єлизавети. На сьогодні ця будівля є найвищою в місті, її висота 88 метрів.

Львів, Латинський катедральний собор. Квітень 2016.


Архикатедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії, або Латинський катедральний собор, або Катедра — католицька базиліка, головний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької Церкви на Катедральній площі у Львові. Пам’ятка сакральної архітектури XIV—XVIII століття. Знаходиться по центру площі Катедральної і від часів середньовіччя залишається архітектурною домінантою південно-західної частини колишнього середмістя. Зорієнтований на осі схід-захід, із головним входом із заходу на осі храму. Довжина храму 67 м, ширина — 23 м. Будівля тринавна, зального типу, з витягнутим пресбітерієм і гранчастою абсидою. В інтер’єрі чотири високі сніпчасті колони підтримують стрільчаті арки і склепіння з готичними нервюрами. Стіни і склепіння вкриті численними фресками.

Львів, Собор святого Юра. Квітень 2016.

Архикафедральний собор святого Юра у Львові — собор Галицької митрополії УГКЦ, до 1817 при монастирі Чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744–1762), головна святиня українських греко-католиків.

Власне собор є частиною комплексу: барокового собору (1745–1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати (1761–1762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір’я з двома брамами в подвір’ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і владичий сад (1772).

З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Львів. Храм Климентія Шептицького. Квітень 2016.


Історія костелу Святого Казимира (зараз Храм блаженного Климентія Щептицького УГКЦ), що знаходиться у Львові на вулиці Максима Кривоноса, 1, бере свій початок із XVII століття. Ця пам’ятка барокової архітектури постала у місті як храм для римо-католицького ордену ченців-реформатів, які прибули до Львова у 1630 році з Перемишля. Руська воєводина Софія Данилович виділила землю для будівництва і її коштом почали споруджувати дерев’яний монастир і костел Свв. мучеників Роха і Себастьяна. Однак під час штурму Львова загонами Максима Кривоноса у 1648 р. ці споруди згоріли. Роботи над зведенням нового мурованого костелу завершилися у 1656 р. 1664 р. костел посвятили св. Казимиру.

Костел св. Казимира постав як однонавова з прямокутною апсидою споруда, вимурувана з цегли і тесаного каменю, отинькована. Будівля скромна, бічні фасади позбавлені архітектурного декору, лише головний фасад вирішений у барокових формах. Його декорують фронтон із кам’яними вазами та ніші зі статуями святих. Гребінь даху над вівтарем вінчає барокової форми сиґнатурка. До головного входу був прибудований бабинець із фронтоном такого ж стилю.

Вже у 1783 р. австрійська влада передала ці споруди разом із землями сестрам милосердя для утримання дитячого притулку-сиротинця. Сиротинець, що отримав назву св. Казимира, та шпиталь св. Вінцента, ведені сестрами милосердя, функціонували до 1939 р.

В радянський час у приміщеннях сиротинця розмістили трудову колонію для неповнолітніх дівчат, а у шпиталі св. Вінцента – школу міліції. Від 1980-х рр. весь комплекс Милосердя використовувався Міністерством внутрішніх справ СРСР, а відтак і цим же міністерством України. 12 грудня 2006 року владика Ігор (Возьняк), Архиєпископ Львівський УГКЦ, поставив питання про можливу передачу церковній громаді УГКЦ приміщень і споруд колишнього монастиря по вул. М. Кривоноса, 1, зокрема храму св. Казимира. Уже 4 січня 2007 року від генерала Володимира Ортинського надійшла відповідь зі згодою, а також запевненням відповідного клопотання перед керівництвом МВС та обіцянкою сприяння у проведенні реставраційних і ремонтних робіт. Відновлення храму розпочалося у середині жовтня 2007 року під керівництвом отця-студита, доктора богослов’я Севастіяна (Дмитруха). Штукатури, столярі й ковалі добре попрацювали над тим, щоб інтер’єр храму набув відповідного вигляду.

Сьогодні храм блаженного Климентія Шептицького виконує роль Церкви-музею сакрального мистецтва Львівської архиєпархії УГКЦ, скарбниці врятованих від знищення перлин народного мистецтва – колекції “Студіону”, яка сьогодні нараховує понад 5 тисяч витворів сакрального мистецтва: старовинні ікони, хрести, які дивом уціліли у радянських лихоліттях.

Львів. Костел монастиря кармелітів босих, тепер – Церква Святого Михайла, УГКЦ. Квітень 2016.


Костел монастиря кармелітів босих (тепер Церква Святого Михайла, УГКЦ) — храм у Львові.

Перші представники ордену кармелітів босих з’явились у Львові 1613 року. Вони спорудили невеликий дерев’яний монастир із храмом на передмісті неподалік Краківської

Львів. Успенська церква і вежа Корнякта. Квітень 2016.


Успенська (Волоська) церква у Львові, вона ж Ставропігійна Церква Успіння Пресвятої Богородиці — храм, збудований у 1591–1629 рр. за планом Павла Римлянина, за участю Войцеха Капіноса і Амвросія Прихильного, на замовлення Львівського братства. Сьогодні знаходиться під юрисдикцією Української автокефальної православної церкви. Структура церкви витримана в стилі італійського ренесансу, але на основі традицій українського будівництва: на осі захід-схід — тридільна і триверха, як і основний тип українських дерев’яних церков.

Вежа Корнякта — пам’ятка архітектури національного значення у Львові, частина ансамблю Успенської церкви. Збудована у 1572–1578 роках як дзвіниця Успенської церкви за проектом архітектора Петра Барбона за участю Павла Римлянина на кошти львівського купця грецького походження Костянтина Корнякта. Вежа-дзвіниця квадратна у плані, збудована з ламаного каменю і обнесена тесаним каменем, в обробці використана поліхромія. Сполучена з північним фасадом Успенської церкви. По вертикалі фасади прикрашені пілястрами тосканського ордеру з червоними видовженими арочними нішами з невеликими віконними прорізами. Висота ярусів поступово зменшується, а точно знайдені пропорційні співвідношення додають дзвіниці стрункості та витонченості. Загальна висота вежі 65 метрів.

Залишити відповідь