Київ. Китаївська пустинь.

Україніка

Китаївська пустинь — монастир у Києві, місцевість Китаїв. Межує з історичною місцевістю Корчувате.
Засвідчена документами історія обителі починається з 1716 року, і вже відтоді Китаїв зажив слави київського Афону (тобто тихого, затишного місця), ставши місцем паломництва. Найвідомішими з китаївських старців (подвижників-ченців) були Досифей і Феофіл.

До кінця XIX століття остаточно склався архітектурний ансамбль монастирського подвір’я, яке мало форму шестикутника. До нього увійшли цегляна Троїцька церква (1763–1768), зведена лаврським будівничим Степаном Ковніром, 45-метрова дзвіниця, трапезна, будинок настоятеля, братський корпус, двоповерховий дім для старих священнослужителів, келійні корпуси та цегляна огорожа з економічною брамою. З 1898 року на території господарчого двору діяв лаврський свічний завод. До нового корпусу богодільні 1904 р. прибудовано церкву Св. Серафима Саровського.
У 1920-ті роки храми продовжували діяти, але сама пустинь ченцям вже не належала: у келіях розмістилася дитяча колонія, частина споруд використовувалася сільськогосподарськими закладами. 1930 року пустинь було остаточно ліквідовано, територію та будівлі передано Всесоюзному дослідному інституту плодового та ягідного господарства, організованому Володимиром Симиренком (з 1954 року — Український НДІ садівництва). Дзвіницю розібрали в 1932 році, інші споруди сильно постраждали під час Другої світової війни. Після війни у пустині розміщувалися Республіканський навчально-виробничий комбінат бджільництва і Український науково-дослідний інститут захисту рослин.
Після реставрації на початку 1990-х років Троїцький храм як парафіяльний було передано церкві разом із відремонтованою трапезною. У 1994 році відродилося монастирське життя.
Після археологічних досліджень 1993–1994 років було впорядковано печери, де освячено храм в ім’я Св. Досифея. З 1996 року обитель має статус самостійного монастиря.

Залишити відповідь