Стародавній Єгипет. Корабельна катастрофа. Єгипетська казка.

Послав фараон одного із знатних вельмож своєї країни в далеке плавання. Але спіткала того невдача, і не зміг він виконати веління фараона. Повернувся він до Єгипту ні з чим.

З сумом дивився вельможа на берег: лякав його гнів фараона.
І тоді, щоб втішити його, звернувся до нього бувалий дружинник з почту його.

* * *
І сказав тоді бувалий дружинник:

– Хай зрадіє серце твоє, пане мій!

Ось досягли ми місця, де перебуває двір фараона, взяли калатало, вбили причальний кілок і закинули на землю носовий канат. Всі вихваляють і славлять бога. Моряки обіймають один одного, бо всі повернулися цілими і неушкодженими, і немає втрат серед наших солдатів.
Благополучно минули ми пороги Уауата, залишили позаду острів Сенмуті, і нарешті, досягли нашої країни!
Вислухай мене, пане мій! Чи не пусті слова я скажу тобі…

Омий обличчя своє, сполосни водою пальці свої і будь готовий відповідати, коли тебе запитають.
Говори з фараоном без страху, відповідай йому не запинаючись.
Уста людини рятують її, вміла мова викликає до неї поблажливість.
Втім, роби, як знаєш, бо я говорив тобі це вже не раз.
Слухай, я розповім тобі щось про нещастя, подібне твоєму, але яке сталося зі мною.
Я плив до копалень фараона, я спускався до Великого Зеленого моря на кораблі завдовжки в сто двадцять ліктів і завширшки в сорок. Було на ньому сто двадцять моряків з числа найкращих у Єгипті.

Вони побачили небо, вони побачили землю, і серця їх були відважнішими, ніж у лева.
Вони вміли пророкувати бурі задовго до їх початку, вони передбачали грозу задовго до її наближення.

Але ось, коли ми пливли по Великому Зеленому морю, раптом вибухнула буря.
Вихор налетів і підняв хвилю висотою до восьми ліктів.
Щогла обрушилася і збила сильним ударом гребінь хвилі.
Корабель затонув, а з ним разом усі, хто на ньому знаходився.
Тільки мене одного винесли хвилі Великого Зеленого моря на острів.

Три дні я провів на самоті; лише серце моє було моїм товаришем.
В знемозі я лежав під деревом, намагаючись сховатися в його тіні.
Потім я піднявся і спрямував свої стопи на пошуки їжі.
Незабаром знайшов я смокви і виноград, побачив сікомори зі зрілими і дозріваючими плодами, огірки, немов вирощені людиною, та інші чудові овочі.
Ще я побачив безліч птахів, а в джерелах – всіляких риб.
Ні в чому не було недоліку на цьому острові!
Наситився я, а те, що зірвав, але не зміг вже з’їсти, поклав назад на землю.
Потім я зробив снаряд для добування вогню, розвів багаття і приніс богам жертву всеспалення.

Але раптом я почув гул, подібний громовинню.
Я подумав, що це Велике Зелене море знову обрушило свої хвилі на острів, і зі страху закрив обличчя руками. Дерева навколо тріщали, і земля тряслася піді мною.

Коли ж я знову відкрив лице, то побачив, що це був змій довжиною в тридцять ліктів і з бородою довжиною в два лікті.
Кільця тіла його були покриті золотом, брови його були з чистого лазуриту.
Він рухався до мене, і тіло його звивалося.

Я простягся перед ним на животі своєму, а він відкрив уста свої і сказав мені:

– Хто приніс тебе сюди? Хто приніс тебе сюди, нікчемний? Хто приніс тебе? Якщо ти забаришся з відповіддю і не скажеш, хто приніс тебе на цей острів, я оберну тебе в попіл, і ти це відчуєщ, перш ніж перетворитися на ніщо.

І відповів я:

– Ти говориш зі мною, але темний сенс твоїх слів! У страху я лежу перед тобою і нічого не розумію.

Тоді взяв мене змій в свою пащу і поніс до свого житла. Там поклав він мене на землю так обережно, що залишився я живий і неушкоджений.
Знову простягся я перед змієм на животі своєму, а він відкрив уста свої і сказав:

– Хто приніс тебе? Хто приніс тебе сюди? Хто приніс тебе сюди, нікчемний? Хто приніс тебе на цей острів, оточений водами Великого Зеленого моря?

Я склав перед змієм руки і сказав у відповідь на його слова:

– За наказом фараона я плив до копалень на кораблі завдовжки в сто двадцять ліктів і завширшки у сорок. Сто двадцять моряків було на ньому з числа найкращих у Єгипті. Побачили вони небо, побачили землю, і серця їх були відважнішими, ніж у лева. Вони вміли пророкувати бурі задовго до їх початку, вони передбачали грозу задовго до її наближення. Один був сильніше і сміливіше іншого, і не було необізнаних серед них. Але коли ми пливли по Великому Зеленому морю далеко від усіх берегів, раптом вибухнула буря.
Вихор налетів і підняв хвилю висотою до восьми ліктів. Щогла обрушилася і збила гребінь хвилі, але корабель затонув, а з ним разом всі, хто залишився на ньому. Один я врятувався, і ось я перед тобою. Хвилі Великого Зеленого моря принесли мене на цей острів.

І тоді сказав змій:

– Не бійся мене, нікчемний, не бійся! Тепер, коли ти зі мною, нема чого тобі бліднути від страху. Видно, сам бог побажав, щоб ти залишився в живих, бо це він направив тебе до цього острова Духа,на якому так багато чудових речей і немає  браку ні в чому.

Тут, на цьому острові, будеш ти жити місяць за місяцем, поки не завершиться четвертий місяць. І тоді прийде корабель з країни твоєї, і будуть на ньому моряки, яких ти знаєш. Ти повернешся з ними на батьківщину і помреш у своєму місті. І будеш ти щасливий, коли станеш розповідати про те, що трапилося з тобою, коли все важке залишиться позаду.

Слухай, я розповім тобі щось про нещастя, яке сталося на цьому острові.

Тут я жив зі своїми побратимами і дітьми, і всього нас було сімдесят п’ять зміїв.

Ще була серед нас одна дівчинка, дочка простого смертного, але її я не рахую.

І ось одного разу впала з неба зірка, і полум’я охопило всіх. Сталося це, коли мене з ними не було. Вони всі згоріли, і лише я один врятувався.
Але, коли я побачив цю гору мертвих тіл, я сам ледь не помер від скорботи. Так ось, якщо ти мужній, оволодій собою! Будь сміливий, і ти обіймеш своїх дітей, ти поцілуєш свою дружину, ти знову побачиш свій будинок, – а що може бути краще за це?

Ти повернешся до свого міста і доживеш до кінця своїх днів серед побратимів твоїх.

Простягнувшись перед змієм на животі своєму, я торкнувся чолом землі і сказав йому:

– Про твою могутність я повідаю фараонові, про твою велич я розповім йому. Я накажу доставити тобі пахощі хекену, іуденеб і хесаїт, ладан і ароматичні смоли, які радують богів. Я розповім усім про те, що трапилося зі мною на цьому острові і що я побачив тут завдяки твоїй могутності. І будуть славити тебе в моєму місті перед радою вельмож усієї країни.

Для тебе заколю я биків і принесу тобі жертву всеспалення. У жертву тобі принесу я птахів. Я велю послати до тебе кораблі, навантажені всім, що є найкращого в Єгипті, і принесу їх тобі в дар, як богу, прихильному до людей в цій далекій країні, про яку вони не відають.

І тоді посміявся змій наді мною, наче слова мої були безглузді, і сказав:

– Мирри у тебе трохи, і є у тебе тільки ладан. Я ж – володар Пунта, країни пахощів, і вся мирра належить мені. Що ж до запашного хекену, який ти мені обіцяєш, то його на острові більше всього іншого.
Але, покинувши мій острів, ти вже не знайдеш його, бо місце це сховається під хвилями.

І було все так, як передбачав змій. До острова прибув корабель. Я прийшов на берег, виліз на високе дерево, побачив людей, які були на кораблі, і впізнав їх.

Тоді я попрямував до змія, щоб розповісти про кораблі, але побачив, що він все вже знає.

Сказав мені змій:

– Бувай здоров, бувай здоров, нікчемний! Ти повернешся додому неушкодженим, щоб побачити своїх дітей! Прослав мене в своєму місті, – ось про що я тебе прошу.

Тоді я простягся ниць на животі своєму і склав перед ним руки, і він дозволив мені взяти пахощі хекену, іуденеб, хесаїт, тішепсес, мирру, чорну мазь для очей, хвости жирафа, стільки ароматної смоли і ладану, скільки я хотів, слонову кістку, мисливських собак, мавп, бабуїнів і безліч інших пречудових речей. І все це я завантажив на корабель.

Потім я простягся перед змієм на животі своєму, щоб подякувати йому. І тоді сказав він мені:

– Через два місяці ти досягнеш своєї країни, ти обіймеш своїх дітей, ти знову знайдеш на батьківщині молодість, і, коли прийде термін, ти будеш похований за людським звичаєм.

Потім я спустився на берег, до корабля, і гукнув людей, які були на ньому. Стоячи на березі, я подякував владиці цього острова, і ті, хто був на кораблі, зробили те ж саме. А потім ми попливли на північ.

Через два місяці, як передбачав змій, досягли ми місця, де перебував двір фараона. З’явився я до фараона і склав перед ним всі дари, привезені мною з того острова. І подякував мені фараон перед радою вельмож всієї країни, нагородив мене своїми рабами і прийняв мене до своєї свити.

Ось бачиш, скільки я побачив, скільки я переніс, поки не повернувся в свою країну! Слухай мене, я недарма кажу тобі це! Корисно слухати слова інших.

Але відповів йому вельможа:

– Не хитруй зі мною, друже. Нема чого поїти вночі птицю, яку вранці заріжуть!

Стародавній Єгипет.  Кораблі.

Top