Колодязі які вони є – з різних країн, з різних епох.

Практика

Колодязь -обладнане водне джерело, глибоко викопана й захищена від обвалів яма для добування води з водоносних шарів землі і механізм підйому води на поверхню (відро на мотузці, жердина-«журавель», ланцюг або насос).

Від свердловини колодязь відрізняється тим, що набагато ширше її, оскільки копається, як правило, вручну.

Народним способом визначення місця для колодязя є лозоходство. Методи інженерної геофізики, такі як електророзвідка і сейсморозвідка, дозволяють простежувати стан ґрунтових вод в плані і вибрати оптимальні місця для закладання колодязів. Грунтові води виділяються по зниженню питомої електричного опору до 10 – 50 Ом * м і збільшення швидкості поздовжньої хвилі до рівня 1 600 – 1 800 м/с.

Під час копання криниці для утримування ґрунту раніш ставився зруб, складений з дерев’яних брусів, які звалися цямринами. Часто цямриною (цямринням) зовуть сам криничний зруб (який у діалектах також називається жолобом)або тільки його верхню частину. У невеликих криницях також міг використовуватися порожній стовбур дерева — кадіб. Зараз для кріплення криничних шахт, поряд зі зрубом, уживають також бетонні циліндри. Криниці без зрубу називають копа́нками.

Для підняття води з криниці на ній зазвичай встановлюють підіймальний пристрій — коловорот (корбу)[16] або звід (журавель). Сучасні криниці часто обладнують електронасосами.

Колодязі які вони є – з різних країн, з різних епох.

Залишити відповідь