Кав’ярня поетів

Поезія

Звуки – рани повітря.
Звуки – щити черлені.
Одягнений в ніч безсонну
Чюрльоніс.
Звуки – повітря черви.
Звуки – чернетка слова.
За командою ‘вільно’
черга послабила ногу.

Тільки – у дзенькоті склянок,
у тарілок стукотінні
та у газетному листі –
чужі прослизаючі тіні…

Хто там, у гуркоті каси?
Хто ти, дверей вищання?
Обвішаний звуків камінням,
хто ти, німий Гарасим?

Як розмовляють пальці
бусла німого червоні,
як за спиною крила
життя найстаршої доні…

Шкіру плечей роздирають
і кличуть польоту смерти…
Як батожаться змії
мови померлих поетів…

хома чорний киянин