АВТОРИТЕТИ У ПІДТВЕРДЖЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ ПЕРУ

Такий початок і походження назви Перу, настільки знаменитого в світі і знаменитого за правом; бо Перу наповнило все золотом і сріблом, перлами і дорогоцінним камінням; а оскільки цю назву було випадково присвоєно і хоча минуло вже сімдесят два роки, як завоювали Перу, уста місцевих індіанців не вимовляють це слово, бо вони ніколи не називали цим ім’ям; правда, при спілкуванні з іспанцями вони розуміють, що воно означає, але самі не користуються ним, бо в їх мові не було однієї загальної назви для позначення всіх королівств і провінцій, якими правили їх природжені королі, як це має місце, коли говорять Іспанія , Італія або Франція, що має на увазі численні провінції.

Вони вміли називати кожну з провінцій своїм власним ім’ям, як це багато разів буде видно у викладі Історії; проте власного імені, яке позначало б цілком все королівство, вони не мали; вони називали його Тавантин-суйу, що означає чотири сторони світу.

Слово Беру, як ми бачимо, було власною назвою одного індіанця, і цим ім’ям користувалися індіанці йунки з рівнин і з морського узбережжя, але не ті, що жили в горах; не відноситься воно і до загального мови, бо як і в Іспанії є імена і прізвища, що самі показують, з якої вони провінції, так це було і серед індіанців Перу.

Те, що це ім’я було присвоєно іспанцями, а в індіанців його взагалі не було в їх загальній мові, засвідчив Педро де Сіеса де Леон в трьох місцях; в третьому розділі, розповідаючи про острови, що називалися Горгона, він говорить: «Тут знаходився маркіз дон Франсіско Пісарро з тринадцятьма іспанцями християнами, своїми товаришами, які були відкривачами тієї землі, яку ми звемо Перу», і т. д.

У третьому розділі він каже: «у зв’язку з чим необхідно, щоб з Кіто, де дійсно починається те, що ми звемо Перу», і т. д.

Глава вісімнадцята каже: «з повідомлень, які нам дають індіанці з Куско, слідує, що в минулому був великий безлад у всіх провінціях цього королівства, яке ми кличемо Перу », і т. д.

Повторювати стільки раз це виразЮ що ми називаємо означає дати зрозуміти, що так називають іспанці, бо він говорить так в розмовах з ними; а те, що індіанці не мали такого слова в своєму загальній мові, я, будучи індіанцем Інкою, це підтверджую.

Це ж саме і набагато краще говорить батько вчитель Акоста в першій книзі Природичої Історії Індій, третій розділ, коли він з цією ж метою пише: «Дуже розпосюджнглю звичкою в цих відкриттях Нового Світу було давати імена землям і портам завдяки виниклим випадковостям, і саме так вважають, що було дано цьому королівству ім’я Перу.

Тут поширена думка, що річка, у якій висадилися спочатку іспанці і яку місцеві жителі називали Піру, дала ім’я Піру всій цій землі; і підтверджує це те, що індіанці, народжені в Перу, не користуються і не знають такої назви своєї землі », і т. д.

Досить авторитету такого чоловіка, щоб присоромити нововведення, які потім були тут винайдені відносно цього імені, деяких з яких ми торкнемося далі.

А так як річка, яку іспанці звуть Перу, знаходиться в тій же місцевості і дуже близько від екваторіальної лінії, я ризикнув стверджувати, що факт полону індіанця саме на цій річці [став причиною], що як річка, так і земля отримали назву від власного імені індіанця Беру або що загальне ім’я Пелу, яке для всіх річок було загальним, перетворилося в ім’я приватне і власне, яким потім іспанці стали, зокрема, називати тут річку Перу, зберігши його тільки за нею.

Франсиско Лопес де Гомара в своїй Загальної Історії Індій, кажучи про відкриття Юкатана, глава п’ятдесят друга, наводить два приклади виникнення імен, дуже схожих на те, що ми говорили про Перу, в зв’язку з чим я привожу тут те, що він говорить і що зараз послідує: «Відплив Франсиско Ернандес де Кордова, і, оскільки погода не дозволяла плисти до іншого мису або навмисно прагнучи до відкриття , він дістався до невідомої землі, до якої не доходили наші ; там на мисі були розташовані соляні копальні; мис ж він назвав Жіночим, (Ернандес де Кордова висадився не на мисі, а на острові, де знайшов храм зі статуями богинь. Тому він назвав його «Острів Жінок») оскільки там були кам’яні вежі зі сходами і каплицями, покриті деревом і соломою, на яких в язичницькому порядку стояло багато ідолів, схожих на жінок.

Побачивши кам’яні будівлі, іспанці прийшли в захват, бо до цього вони їх не зустрічали, як не зустрічали і людей, які одягалися б так багато і блискуче: тут вони носили сорочки і накидки з білої бавовни і кольорові, прикраси з пір’я, сережки, брошки та коштовності з золота і срібла, а жінки прикривали груди і голову.

Він не зупинився там, а попрямував до іншого мису, який назвав Коточе,де йому зустрілося кілька рибалок, які від страху або жаху попливли назад до берега, а на запитання відповідали коточе, коточе, що означає будинок, бо вони думали , що їх запитували про селище(lugar), щоб піти туди.

Звідси і пристало це ім’я ] до мису тієї землі.

Ще трохи далі вони зустріли якихось чоловіків, які на питання, як називається велике селище, розташоване поруч, сказали тектетан, тектетан, що означає я не розумію тебе.

Іспанці подумали, що так називається селище, і, зіпсувавши слово, надалі називати його Юкатан, і ніколи не відстане від нього це ім’я ».

Досюди слово в слово було Франсіско Лопес де Гомара; ми бачимо, що в багатьох інших частинах Індій траплялося те ж, що і в Перу, бо відкриваючи землі називали тим першим словом, яке чули від індіанців, коли, розмовляючи з ними, питали назви цих земель, і, не розуміючи значення слів, вони уявляли, що індіанець відповідає якраз те, про що його запитують, як ніби-то всі вони говорили на одній і тій же мові.

І ця помилка мала місце в багатьох інших справах того Нового Світу, і особливо в нашій імперії Перу, як це можна помітити в багатьох місцях історії.