Голосіївський ліс у Київі. Червень 2017.

Україніка


Голосіївський ліс — лісовий масив, розташований у південній частині Києва, у Голосіївському районі, у місцевості Голосіїв,
переважно природного походження. Його збереженню сприяло те, що він (не пізніше 1541 року) належав Києво-Печерській лаврі і тому користувався певним “заповідним” статусом, а звідси – був порівняно малозабудованим.

У 1631 році тоді ще архімандрит Києво-Печерської лаври, а пізніше — митрополит Петро Могила збудував у цьому монастирському володінні церкву в ім’я святого великомученика Йоана Сучавського, який походив з рідної йому Молдавії, а також дім для себе, розбив сад та заклав серед лісу монастир.

Під час Першої світової та громадянської воєн Голосіївський ліс зазнав великої шкоди: вікові дуби було вирубано на 2 км навкруги Деміївки. Зі встановленням радянської влади монастирські володіння було націоналізовано, і територія лісу почала забудовуватись.

У 1925-32 роках на гребені пагорба, що заходить углиб Голосіївського лісу з північного боку, був збудований комплекс Всеукраїнської сільськогосподарської академії (тепер — Національний університет біоресурсів і природокористування України) із шести будівель у стилі українського необароко (автор — Дмитро Дяченко). Споруди Голосіївської пустині (Свято-Покровського монастиря), сформованої протягом трьох попередніх століть, використовувались як господарчі, у 1950-60 роках їх було розібрано як такі, що не мають художньої цінності. У 1990–2000 роки Голосіївську пустинь було відновлено і відбудовано.

Під час Другої світової війни по території Голосіївського лісу, зокрема, неподалік комплексу сільськогосподарської академії, проходила лінія оборони Києва. З тих часів збереглись окопи на гребені пагорба, що заходить у глибину лісу. Поряд у 1972 році було встановлено пам’ятний знак. Того ж року ліс був проголошений пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

У 1955–1958 роках у західній частині Голосіївського лісу було збудовано комплекс Виставки досягнень народного господарства УРСР (нині Національний експоцентр України).

Наприкінці 1957 року у північній частині Голосіївського лісу було закладено Голосіївський парк, у 1964 році він названий на честь українського поета Максима Рильського (1895–1964), який жив поруч із парком (зокрема, у 1959 році вийшла поетична збірка Рильського під назвою “Голосіївська осінь”).

Рельєф лісу почленований, є кілька ярів. У лісі протікає Голосіївський струмок, на якому створено низку ставів — Голосіївські (Дідорівські) стави. У східній частині лісу — низка Китаївських ставів (біля місцевості Китаїв). Також у парку є низка Оріхуватських ставків на струмку Оріхуватка.

Рослинність Голосіївського лісу представлена переважно широколистяними породами. Найбільшу площу займають грабово-дубові та грабові. Чисті дубові ліси нині трапляються на невеликих площах.

Озеро Дідорівка в Голосіївському лісі, Київ.


Невеличке мальовниче природне лісове озеро в Голосіївському лісі. Окрім великої кількісті альтанок, вздовж озера є з десяток безоплатних місць для пікніка з власним мангалом. Тут працює прокат човнів, катамаранів, найбільший в Україні тролей ZIPLINE (більше 1 км), літній дитячий табір, біотуалети, паркінг…

Голосіївські ставки у Київі.


Каскад із чотирьох ставків, загальною площею близько 6 га, розміщений уздовж долини струмка Горіхуватка, є композиційною віссю Голосіївського парку. На нижньому ставку (біля Голосіївської площі) влаштовано човнову станцію.

Залишити відповідь