Flavius Valerius Leo / Лев I Макелла

Лев I Макелла (близько 401, Дакія (провінція Фракія) — 18 січня 474, Константинополь) — імператор Візантії з 457 по 474 рік.

Зробив військову кар’єру, а після смерті Маркіана за допомогою Аспара отримав титул Августа. Сенатори та солдати підтримали цей вибір і навіть підняли його на щиті як імператора. Аспар і сенатори сподівалися, що будуть за нього керувати імперією, але жорстоко прорахувалися. У 463 році між ними стався серйозний конфлікт. Лев закликав до себе на допомогу ісаврійських федератів і наблизив до себе їхнього полководця — Тарасікодісса Русумвладеста, якому пізніше він дав ім’я Зенона і видав за нього свою дочку Аріадну (від дружини Веріни). Пізніше Зенон був призначений полководцем Сходу, однак піддані Лева недолюблювали Зенона і були налаштовані проти нього.

Ардавурій, син Аспара, через незгоду з Левом, вирішив підпорядкувати собі ісаврійців, бажаючи підірвати міць імператора, але його план було розкрито, і Лев наказав убити Аспара та його синів (466/467). Після смерті Аспара погіршилися стосунки з готами, які почали чинити набіги на балканські провінції. Тільки у 473 році, після призначення Страбо magister militum praesentalis та визнанням його королем готів, конфлікт заспокоївся.

У Західній Римській Імперії після страти Ріцімером імператора Антемія Прокопія Леву вдалося привести до влади імператора Юлія Непота. З Сассанідами на сході вдавалося утримувати мир, що давало імперії стабільність.

Лев, помираючи у столиці від дизентерії, проголосив імператором свого онука, сина Зенона і Аріадни — Лева II.

Leave Comment