Фірцик, Фраїр, Фраїрочка, Фраєр.

Мова

Фірцик – це Свирид Петрович Голохвостий. Але з Західної України, і з певним французьким акцентом). Залицяльник з показово французькими манерами.

За смислом це близько до понять “фраїр” (залицяльник, наречений) і “фраїрочка”  (кохана, наречена).

Фраїру, фраїру, я тобі не вірю,
Же мя будеш любив, як я постарію.

Можеш добрі знати і тому вірити,
Же я тя на старіст не буду любити.

Фраїречки штирі, про што сте ся били?
Про тебе, шугаю, што зме тя любили.

Што зме тя любили, што зме тя кохали,
Што зме подарунки в тебе одберали.

Ганичко, Ганичко, біле твоє личко,
А моє червене, бо не вилюблене.

За звучанням і походженням “фраїр” близьке до поняття “фраєр” з одеського кримінального жаргону.
Фраєр «позує», але не є тим, за кого себе видає. Власне, коли люди залицяються, вони дуже часто теж видають себе не зовсім за тих, ким є).

В одеський жаргон слово “фраєр”, імовірно, прийшло з Західної України, поскільки значна частина переселенців в Одесу в 19 ст. була саме з міста Броди на Галичині.