Стародавній Єгипет і гіксоси

Мандри Стародавній Єгипет

Часи гіксосів

(Манефон. Єгипетська історія, фр. 42. – Йосиф Флавій, Проти Апіона, 1, 14.)

А Манефон був родом муж-єгиптянин, причетний до еллінського виховання, що цілком ясно; бо він написав, користуючись еллінською мовою, вітчизняну історію, переклавши ї ї, як він говорить сам, з священних письмен, і багато що закидає Геродотові, який помиляється в своїй «Єгипетській історії» через незнання. Сам же Манефон, таким чином, у другій книзі «Єгипетської історії» пише про нас ось що (подаю слова його, наче самого його беручи за свідка):
«Був цар у нас на ім’я Тімай; при ньому, не знаю чому, бог розгнівався, і раптом люди невідомого походження, з частин, що лежать на схід, розхрабрившись, вторглися в країну, і легко без бою захопили всю її силою. І підкоривши її правителів, вони до того ж геть чисто попалили міста і зруйнували святилища богів; а з усіма тубільцями вони поводились як найлютіші вороги, убиваючи одних, а в інших і дітей і жінок забираючи в рабство.

Нарешті і царем зробили одного з своїх, на ім’я Салатіс. І. він перебував у Мемфісі, збираючи данину і з верхньої і з нижньої країни і залишивши охорону в найбільш важливих місцях. А найбільше він укріпив частини, які лежать на схід, передбачаючи, що в ассірійців, тоді сильніших, ніж інші, буде бажання вторгнутися в це царство. Знайшовши в Сетроїтському номі місто, найбільш підходяще для нього, на схід від річки Бубастіта, назване за стародавньою релігійною традицією Аварісом, заселив його і укріпив з допомогою стін, поселивши в ньому і велику кількість важко озброєних до 240 000 мужів для охорони. Туди він приходив літом, почасти для видачі хліба і платні, почасти, щоб старанно готувати озброєних на випадок небезпеки ззовні. Пропарювавши дев’ятнадцять років, в і н скінчив життя. А після нього другий царював сорок чотири роки, його звали Бнон. Після того – Апахнас-тридцять шість років і сім місяців. Потім Апофіс шістдесят один рік, і Іаннас-п’ятдесят років і шість місяців.
А після всіх – Ассес – сорок дев’ять років і два місяці. Ці шестеро серед них були першими правителями, вони раз у раз воювали і найбільше хотіли винищити коріння Єгипту.
«Називався весь народ їх «гіксоси», тобто царі-пастухи; бо «гік» священною мовою означає царя, «сос» – «пастухи» на загальному діалекті, отже, разом виходить «гіксоси». А дехто говорить, що вони араби. В іншому списку не царі означуються через прізвисько «гік», а навпаки, воно означає полонених – пастухів; бо «гік» знов-таки єгипетською мовою, «гік» з густим придихом означає саме полонених. І це мені здається більш переконливим і відповідним стародавній історії».
Ці ж вищепойменовані царі так званих пастухів та їх нащадки панували над Єгиптом, говорить М а н е ф о н, п’ятсот одинадцять років. А після того, говорить в і н, було повстання царів з Фіваїди і всього Єгипту проти пастухів, і розгорілася війна з ними, велика і довга. А за царя, якому ім’я Місфрагмутосіс, пастухи, говорить він, переможені ним, були вигнані з усього Єгипту і поселені в місці, що мало периметр в десять тисяч арур.
Аваріє – ім’я місцю його, говорить Манефон, великою і міцною стіною цілком обвели пастухи, щоб мати все майно в укріпленому місці, а також свою здобич. А син Місфрагмутосіса Тутмосіс начебто зробив спробу здобути їх з допомогою облоги силою, оточивши стіни з чотирмастами вісімдесятьма тисячами; коли ж він розчарувався в облозі, то уклав угоду, щоб вони, покинувши Єгипет, всі відійшли без ніякої шкоди для себе, куди хочуть.
А вони на основі договорів рушили з усіма родинами і з майном, бувши числом не менш як двісті сорок тисяч, з Єгипту через пустелю в Сірію. Побоюючись могутності ассірійців, які панували тоді над Азією, і заснувавши в країні, що нині називається Іудеєю, місто, достатнє для стількох десятків тисяч людей, назвали його Єрусалимом.

Війна фараона Камоса з гіксосами

Рік З… Цар Верхнього і Нижнього Єгипту Уадж-Хепер, [сни Ра], Камос, якому дано життя навіки як чудовому царю. Зробив його Ра справжнім царем і подарував йому перемогу воістину.
І от сказав його величність у своєму палаці раді вельмож, які були при ньому: – «[Коли б] я знав, навіщо моя могутність, коли один володар в Аварісі,а другий в Куші. Я сиджу разом з азіатом і нубійцем, і кожний (з них) держить свою частину в Єгипті, ділячи землю зі мною… Дивіться, він володіє Гермополем, не лишається ні одної (задоволеної) людини, бо люди пригнічені працею на азіатів. Я зітнуся з ним [ворогом] і розпорю йому живіт. Моє бажання визволити Єгипет і поразити азіатів».

ВІДПОВІДЬ ВЕЛЬМОЖІ

«Дивись, азіати вдержують Кус і тримають народи в однаковому становищі, але ми забезпечені владою над Єгиптом. Елефантіна сильна, і середина країни належить нам [дослівно – з нами] аж до Кус. Виорюються для нас кращі їхні поля, бики наші в Дельті, полба доставляється для наших свиней. Не відбирають биків наших… Він володіє країною азіатів, а ми Єгиптом. Якщо прийдуть і нападуть на нас, то ми будемо діяти [тоді] проти нього».
І от вони [поради] були не до вподоби його величності.

ДРУГА ПРОМОВА КАМОСА

«Щодо вашої думки, [то вона противна мені, і я буду битися] з азіатами. Вся країна [проголосить мене переможним правителем] у Фівах: «Камосом, який захистив Єгипет».

ОПОВІДАННЯ ПРО ВОЄННІ ДІЇ

Вирушив я переможно вниз рікою, щоб розбити азіатів згідно з наказом Амона, помисли якого справедливі. Хоробре моє військо рухалося передо мною подібно до палаючого вогню. Допоміжні загони маджаїв були нашим авангардом (?), щоб вишукувати азіатів і знищувати місця їх перебування. Схід і Захід приносили жир, і військо було забезпечене продовольством повсюди. Послав я сильний загін маджаїв (вперед)…, а сам проводив час, облягаючи (?) Теті, сина Піопі в Ноферусі. Я не дав утекти йому і відбив азіатів… Провів я ніч на кораблі своєму, і радісне було серце моє. На світанку був я над ним наче сокіл. Коли настав час «запаху рота» (?) , я погнав його і зруйнував стіну його і перебив людей його, я примусив його жінку спуститися до берега ріки10. Солдати мої були наче леви з своєю здобиччю, із своїми рабами, стадами, жиром і медом і ділили свої речі, причому раділи серця їх.

(Далі йде кілька зіпсованих і незв’язних фраз, які не піддаються перекладу, потім текст уривається).

Стародавнє колесо. Одеський археологічний музей. IV тисяоліття до н.е.


Гіксоси при вторгенні до Єгипту використовували коней, яких було  вперше одомашнено, як зараз розповсюджена думка, в українських степах. Очевидно, що разом з конями використовувалися вози – на відео залишки колеса з колекціх Одеського археологічного музею.

Стародавній Єгипет

Залишити відповідь