Категорія: Поезія

Львівські надписи на стінах.

Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти, Так міцно, щільно, і закрить од світа, Я не боюсь тобі життя одняти, Ти будеш мов руїна, листом вкрита,— Плющ їй дає життя, він обіймає, Боронить від негоди стіну голу, Але й руїна стало так тримає Товариша, аби не впав додолу. Їм добре так удвох,— як нам з…

Літній вечір

Літній вечір, гори в млі, В золоті вершини, А під ними ллється десь Пісня України. Гасне вечір, сон обняв Гори і долини, А між горами літа Пісня України. Ніч давно, заснуло все, Тільки море плине, Та щебече понад ним Пісня України. Олександр Олесь

Гвіздок. Повішена картина. ..

Гвіздок. Повішена картина. Цеберко Місяця. Цеберко часу. Вартує Цербер. Дотліва вітрило. Зотліли щогли. Руки стисли Пісок. Піщинки як крупинки. Маїс небесний Горить. Чекає – Прийде хто?- Бо той Залишить все. Одержить щось. То порох. Місячна пороша. Зотлілий спогад. І замерзлий погляд. Пелюстки наче вії І вії як пелюстки – Нащо то так? Марко Марсельський

На мотив ‘Вірша №15’ пана Юрка Завадського, зручно вміщеного в сьому чеснотливому списку під числом Сто сорок

тебе чекаю я на самоті я на тебе чигаю в самоті я думаю про тебе в самоті про тебе мрію я на самоті як людожер, що їде в мегаполіс еней

Епістола

‘Чого ти крутишся немов у спині шило’ – спитав мене учора Хворий Брат. Я сам дивуюся, мене чи не сказило. Пора тоді нам до кирилівських палат рушати в супроводі янгола в халаті. Шукав я вірш на тисячу карат – а опинився в божевільній хаті. Тепер у ній блукаю наздогад: у роті колесо, важкі на вікнах…

Горбатий, що продає газети на Тевелівській площі

Горбатий, що продає газети на Тевелівській площі Сьогодні охмелився, – скинув піджак – в одній жилетці Запитав очима небо: чи буде дош? – А сонце кублилося в його потилиці. Брали шпарко комуністичну літературу. Паперові гроші ледве вміщались в гаманець. Від незграбного руху поточився з полиці Амур І зразу нахдогнало панну слово “грець”. Автомобілі дихали погрозою…