Літній вечір

Літній вечір, гори в млі, В золоті вершини, А під ними ллється десь Пісня України. Гасне вечір, сон обняв Гори і долини, А між горами літа Пісня України. Ніч давно, заснуло все, Тільки море плине, Та щебече понад ним Пісня України. Олександр Олесь

Далі

Йов

Я у душі, мов Іов серед гною, сиджу паршивий, у коростах весь. На себе сам збираюся війною – і правда це, хоча й брехав я десь. Колись брехав я, мов отой собака, що брязка на подвір’ї ланцюгом. Ця книга скарг складе грубезний том, вмережаний дрібненько, знак за знаком. І друзі – ті, яких зумів надбати […]

Далі

О, да, Радості

міліони обійнялися розставили ноги й затрахали довкола стояли позираючи на годинники люди в масках із марлі та білих халатах як говориться у словнику ‘Норммально це займає хвилин 20 – 25’ готові до міліонів абортів через натовп у білому намагалася проштовхнутися юрба в чорних платтячках ‘Ся плодити є невід’ємним правом кожного раба божого’ ‘Та ви остаточно […]

Далі

одні з нас вважали що Вінні Мандела то матюк

одні з нас вважали що Вінні Мандела то матюк інші знали що ніякий мандела не матюк а сакральна картина в індуїстських храмамамах але натомість вважали за матюк ‘сакральне’ і вимовляли відповідно треті знали манделу мандалу та про сакральне говорили граматично правильно але все це їм було цікаво тільки одно валентно що теж буває. інші ж […]

Далі

Старовинна собача пісня

Не мучай ся, друже Єгово, що марно на світі живу, не знаючи Божого слова. ‘Годуємо всі ми черву у прихистку нашім конечнім’, – чи ЦИМ турбуватись мені? Не чув ти хіба, як негречно про мене кричала на Дні з веселого дому Адела на радість моїм ворогам: мовляв, я охлялий до діла й кредиту не маю […]

Далі

Звалище 4: Осінь

пуп’янок воронячої бурі кружляє в ополонці неба грущик кука з’являється знизу виростає на вигнутому хребті стажки зникає між гор- бами виповзає збільшений наближенням пуп’я- нок бурі воронячої обриває сухе листя з гі- лок листя не вірить у свою смерть і хрипко кричить кука-грущик проминувши горби вкриті панцирями візерунчастими городами ступає не оглядову площадку він проходить […]

Далі

Кав’ярня поетів

Звуки – рани повітря. Звуки – щити черлені. Одягнений в ніч безсонну Чюрльоніс. Звуки – повітря черви. Звуки – чернетка слова. За командою ‘вільно’ черга послабила ногу. Тільки – у дзенькоті склянок, у тарілок стукотінні та у газетному листі – чужі прослизаючі тіні… Хто там, у гуркоті каси? Хто ти, дверей вищання? Обвішаний звуків камінням, […]

Далі