Кав’ярня поетів

Звуки – рани повітря. Звуки – щити черлені. Одягнений в ніч безсонну Чюрльоніс. Звуки – повітря черви. Звуки – чернетка слова. За командою ‘вільно’ черга послабила ногу. Тільки – у дзенькоті склянок, у тарілок стукотінні та у газетному листі – чужі прослизаючі тіні… Хто там, у гуркоті каси? Хто ти, […]

Старовинна собача пісня

Не мучай ся, друже Єгово, що марно на світі живу, не знаючи Божого слова. ‘Годуємо всі ми черву у прихистку нашім конечнім’, – чи ЦИМ турбуватись мені? Не чув ти хіба, як негречно про мене кричала на Дні з веселого дому Адела на радість моїм ворогам: мовляв, я охлялий до […]

одні з нас вважали що Вінні Мандела то матюк

одні з нас вважали що Вінні Мандела то матюк інші знали що ніякий мандела не матюк а сакральна картина в індуїстських храмамамах але натомість вважали за матюк ‘сакральне’ і вимовляли відповідно треті знали манделу мандалу та про сакральне говорили граматично правильно але все це їм було цікаво тільки одно валентно […]

О, да, Радості

міліони обійнялися розставили ноги й затрахали довкола стояли позираючи на годинники люди в масках із марлі та білих халатах як говориться у словнику ‘Нормально це займає хвилин 20 – 25’ готові до міліонів абортів через натовп у білому намагалася проштовхнутися юрба в чорних платтячках ‘Ся плодити є невід’ємним правом кожного […]

Йов

Я у душі, мов Іов серед гною, сиджу паршивий, у коростах весь. На себе сам збираюся війною – і правда це, хоча й брехав я десь. Колись брехав я, мов отой собака, що брязка на подвір’ї ланцюгом. Ця книга скарг складе грубезний том, вмережаний дрібненько, знак за знаком. І друзі […]

Пантелеймон Куліш. Титани.

І Титани на Зевеса розізлились… Не Бріярей із Енкеладом гори На гори навертали да казились, Що він пороздавав богам престоли В імперії надоблачній, а музам Звелів сим велетням, мов карапузам, Недоросткам людським, невдахам, Казати “від коша геть!” бідолахам. ІІ Ні, наські се були титани, рідні. Хіба ж у нас нема […]

Можна все життя проклинати темряву…

Можна все життя проклинати темряву, а можна запалити маленьку свічку. Конфуцій. Леся Українка. Досвітні огні. Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні, широкії крила. Погасли вечірні огні; Усі спочивають у сні. Всіх владарка ніч покорила. Хто спить, хто не спить, – покорись темній силі. Щасливий, хто сни має милі! […]