Горбатий, що продає газети на Тевелівській площі

Горбатий, що продає газети на Тевелівській площі Сьогодні охмелився, – скинув піджак – в одній жилетці Запитав очима небо: чи буде дош? – А сонце кублилося в його потилиці. Брали шпарко комуністичну літературу. Паперові гроші ледве вміщались в гаманець. Від незграбного руху поточився з полиці Амур І зразу нахдогнало панну […]

У темну ніч я містом тихо брив

У темну ніч я містом тихо брив І в серці ніс своє таємне горе. Кругом життя кипіло, наче море, І блискіт ламп мене дразнив, тіснив. Край мене шугали швидкії тіні В театр, на бал, у клуб, в шинок, домів, Фіакри гуркотали по камінні, А в далі дзвін понуро щось гримів. […]

Неначе часовий релікт Протяжністю мільйони літ…

Неначе часовий релікт Протяжністю мільйони літ: Мільйони ‘до’ і ‘після’ того. Усі жінки прокинулись, Бо їм Наснивсь один і той же сон, Неначе хтось Легенько стука в шибку Й називає Їх на ймення. Проте іще Не вийшов час, Бо ще мільйон Літ попереду – Стільки ж і минуло. Отож бо: […]

Не писатиму “прощай!” – Все даремно. Все даремно…

Не писатиму “прощай!” – Все даремно. Все даремно! Гасне ще один недремний Промінь щастя. Та душа Стужавіло зирить округ І розлуки не сприймає, На поразку не зважає, Сліз прогнавши сутність мокру. Не писатиму ‘прощай’, Від мети не відступлю. Я живу – поки люблю. Пам`ятай. Прости. Бувай. Іван Котович

Пекельний жар…

Пекельний жар, жажда в`ялить – Кругом піщане море… Диви:оаза! Там біжить Нещасний путник – боресь! Послідних сил ще не добув. Русло ріки розлилось… Біжить щосил, пристав, глянув – Марою все розплилось. Петро Карманський

Вітри Азії

Колони з базальту. Фасади палаців На перехресті. Й вітри, Які супроводжують кочовиків, Що випалюють культури Правом сильного. Циклопічні мури, вкриті зображенням Богині плодючості Як віє вітер В колонах, серцях, пам`яті! Ніколи нічому не вчаться Ні народи, ні одиниці. Єдиний Ти, Невимовний, Що пануєш Від віддиху до віддиху. Золотий кухоль з […]

Як тиха ніч пов`є долину…

Як тиха ніч пов`є долину І місяць посріблить ручай Тоді на крилах туги злину У задумчивий гай-розмай І стану під віконцем хати В якій я тілько перемрів, І буду нишком воркувати Солодку пісню, піснь без слів. І, може, ти крізь сон почуєш Мої тужлівії пісні, І, може, нишком забануєш, Бодай […]

Ми не зійдемося ніколи

Ми не зійдемося ніколи На сім проваллю смутку й болю, Мене зігнуть важкі мозоли, А ти – ти, може, знайдеш долю. Підем противними шляхами: Тебе суєтний світ пригорне, А над моїми слізоньками Буде сміятись горе чорне. І вже вечірньою порою, Коли заплаче дзвін покійних, Піду шукати за тобою Стежками смутків […]