Досить мені подивитись на тебе, робітнику блідий з друкарні,Жінко з очима сарни, деревино зелена,На тебе, істото жива — будь ти кінь чи комар,—І образ кожного з вас зробив у мізку моїм якусь зміну,Якусь невеличкую дряповину зоставив на все життя.Я схопив тебе, як фотографічна пластинка,Яку не спішать проявляти.Ти для мене з того часу вже не байдужим став,З тієї хвилини кожне з вас, всі ви — мої,Частина мене, моєї душі —Багатство моє.Коли ти в горі будеш, я відчую тепер його,Відчую ту зміну з тобою,На твоєму обличчі побачу — і серцем своїм відгукнусь,Коли вигляд твій мене якось вразив, зустрічна людино,Видно, бачив тебе через предків моїх я тисячу літ назад не такоюЧи то, правда, три дні назад у сні.Ти мені не байдужий, бухгалтере з