Валер’ян Поліщук. Не байдужі мені.

Досить мені подивитись на тебе, робітнику блідий з друкарні,Жінко з очима сарни, деревино зелена,На тебе, істото жива — будь ти кінь чи комар,—І образ кожного з вас зробив у мізку моїм якусь зміну,Якусь невеличкую дряповину зоставив на все життя.Я схопив тебе, як фотографічна пластинка,Яку не спішать проявляти.Ти для мене з […]

Валер’ян Поліщук. Бунт матерії.

Клітина животворна матерії тугої,Що ускладнила неясне своє хотіння,У віддаль одійшла в такую далечінь,Що звідти в силі споглядатиТой згусток, звідки виникла сама,Що уясня собі свою глибоку сутністьІ промінь кидає в бездонну сивину,Куди спускаються глухі ступені,До клітки кволої медуз —У той сирий і первозданний студень.Клітина мозку чоловіка —То верховина, де маяк світлянийСліпучі […]

Львівські написи на стінах.

Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,Так міцно, щільно, і закрить од світа,Я не боюсь тобі життя одняти,Ти будеш мов руїна, листом вкрита,— Плющ їй дає життя, він обіймає,Боронить від негоди стіну голу,Але й руїна стало так тримаєТовариша, аби не впав додолу. Їм добре так удвох,— як нам з тобою,—А […]

Богдан-Ігор Антонич. Океанія або в долинах морських левів.

Оманює зеленим і холодним світломпідводне сонце у долинах коралевих,де в кучерях топільниць мертві перли квітнутьі сплять на ложах з зір тяжкі, мов брили, леви.Як з пращі ранку вилітає сонця куляокругла, мов бусоля, і швидка, мов мева,зелений струмінь вод вкриває пил рожевий,немов багрових бджіл розсипується вулій.Дельфіни золоті сурмлять на мідних мушлях,як […]

Літній вечір

Літній вечір, гори в млі, В золоті вершини, А під ними ллється десь Пісня України. Гасне вечір, сон обняв Гори і долини, А між горами літа Пісня України. Ніч давно, заснуло все, Тільки море плине, Та щебече понад ним Пісня України. Олександр Олесь

Поети й рибопродавці. Ксенарх, переклад — Іван Франко.

Що вже балакуни оті поети!Нічого ні один не видума нового,А кождий з них бере се й теє у другого,І перемелюють все ті самі предмети. Нема ж філософічнішогоНароду, як оті рибопродавці,Але також і нечеснішого,—Вони лихих усяких штучок справці. Звичай-бо не велить кропити риб водоюТа й і закон теж се забороняє.Та як […]

Степан Руданський. Чи далеко до неба.

Що п’ять верстов — то й коршомка, Нічого й лічити, Бо п’ять верстов як проїдеш, Треба й відпочити. Ото їдуть із ярмарку Двоє господарів, У каждого віз порядний, Воликів по парі. Їдуть собі помаленьку, Грошенята мають, Полягали на соломі — Та й думу гадають. Далі їден пробудився З глибокої думи, […]

Богдан-Ігор Антонич. Молитва до зір.

Не срібло миршаве, не хміль,не лавр сумнізний і двозначний,не дотепів грайливих сіль,не успіх в грі на риск небачній,не уст золотомовних мед,не почестей солодка маннаі навіть не чеснот букет,що світлість їх нераз оманна,не винограду темний сіку колі дружньому за чаєм,не муз єлей, що на ввесь віктавром людину назначає,не вигаданий в хитрий […]

Гвіздок. Повішена картина. ..

Гвіздок. Повішена картина. Цеберко Місяця. Цеберко часу. Вартує Цербер. Дотліва вітрило. Зотліли щогли. Руки стисли Пісок. Піщинки як крупинки. Маїс небесний Горить. Чекає – Прийде хто?- Бо той Залишить все. Одержить щось. То порох. Місячна пороша. Зотлілий спогад. І замерзлий погляд. Пелюстки наче вії І вії як пелюстки – Нащо […]