Agrippina Minor / Агріппіна молодша

Агріппіна Молодша (6 листопада 15 — 19 чи 23 березня 59) — перша римська імператриця та одна з найвидатніших жінок з династії Юліїв-Клавдіїв. Її батьком був Германік, відомий римський діяч, прийомний син імператора Тіберія, що прославився як воєначальник широкомасштабних військових германських кампаній; мати — Агріппіна Старша, правнучка римського імператора Октавіана Августа. Агріппіна Молодша була також молодшою ​​сестрою Калігули, а ще – племінницею та четвертою дружиною Клавдія; це була широко освічена людина, що залишила по собі доволі цікаві мемуари, якими у своїх працях користувалися Тацит та Пліній Старший. Джерела характеризують Агріппіну як безжалісну, амбіційну особистість. Вона була дуже гарною та авторитетною жінкою.

Агріппіна народилася в Оппід Убіорі, розташованому на території сучасного Кельну, Німеччина. У 18 р. вона разом із братами і сестрами (крім Калігули) повернулися до Риму, де залишилися на виховання матері Тиберія та Друза Старшого – Лівії Друзілли, а її батьки рушили до Сирії, на нове місце служби Германіка. У жовтні 19 р. він раптово помер в Антіохії (сучасна Антак’я, Туреччина). Смерть Германіка викликала велике суспільне горе в Римі і породила чутки, що він був убитим зрадниками за наказом Тиберія. Вдова Тиберія Агріппіна Старша повернулася до Риму. Надалі Агріппіна Молодша виховувалася матір’ю, бабусею Антонією Молодшою та прабабусею Лівіллою.

Після тринадцятого дня народження, в 28 році, Тиберій видає Агріппіну заміж за батькового двоюрідного брата Гнея Доміція Агенобарба. Доміцій походив із знатної плебейської родини, однак незабаром, відповідно до закону Сенія, він отримав патриціанський статус. Через свою матір Антонію Старшу Доміцій був найстаршим племінником Августа. На думку Светонія, Доміцій був багатою людиною, але нечесним чиннивком, який, за його словами, був “людиною, яка була в усіх аспектах свого життя огидною” і служив на посаді консула в 32 році. Про їхній шлюб відомо дуже мало.

Тиберій помер 16 березня 37 р., а єдиний живий на той момент брат Агріппіни, Калігула, став новим імператором. Це дало Агріппіні великий вплив. Вона та її молодші сестри отримали від брата різні відзнаки. Було видано монети із зображеннями Калігули та його сестер. Римські монети, подібні до цих, ніколи більше не випускалися. Навіть у присязі на вірність імператору було додано імена його сестер, і це звучало як: “Я не буду цінувати моє життя чи дітей менш високо, ніж безпеку імператора та його сестер”.

Близько того часу, коли помер Тиберій, Агріппіна завагітніла. Доміцій визнав батьківство дитини. Рано-вранці в Антигумі 15 грудня Агріппіна народила сина. Агріппіна та Доміцій назвали сина Луцієм Доміцієм Агенобарбом в пам’ять про нещодавно померлого батька Доміція. В майбутньому він стане імператором Нероном. Нерон був єдиною біологічною дитиною Агріппіни.

У 39 році Агріппіна та Лівілла, разом з їхнім родичем Ліпідом, брали участь у невдалій змові проти Калігули, що називалася ” Ділянка трьох кинджалів”, з метою зробити Ліпіда новим імператором. Ліпіда, Агріппіну та Лівіллу було викрито. Ліпід був страчений, Агріппіна та Лівілла були заслані на Понтійські острови.

24 січня 41 року вбивають Калігулу, і Клавдій стає новим римським імператором. Він у першу чергу повертає до Риму вигнанців Агріппіну та Лівіллу. Лівілла повернулася до свого чоловіка, а Агріппіна була возз’єднана з відчуженим сином. Згодом вона вийшли заміж за Гая Саллюстія Криспа Пассієна, котрий всиновлює Луція. Крисп був видатним, впливовим, дотепним, багатим і могутнім чоловіком, який двічі був консулом. Мало відомо про їхні відносини, але Крісп незабаром помер (можливо, отруєний Агріппіною) і залишив всі свої статки Луцію. Пізніше багато людей намагалися показати співчуття і симпатію Агріппіні через невдалі обставини у її житті та смерть чоловіка.

У 49 р., на Новий рік, Агріппіна одружується з імператором Клавдієм. Цей шлюб викликав широке неприйняття. Це було частиною плану Агріппіни, щоб зробити Луція новим імператором. Вона швидко ліквідувала своїх суперників та почала розчищати шлях до влади сину.

Окремо варто сказати про обставини, які дозволили їй стати дружиною Клавдія та наймогутнішою жінкою Риму, що справляла величезний вплив на політику. В 48 році, поки Клавдій був у Остії, норовлива Мессаліна вирішила відлучити від влади слабохарактерного Клавдія та зробити імператором свого коханця, Гая Сілія. Сілій був бездітний і мав всиновити Британіка, щоб влада потім перейшла до нього. Виконуючи свій задум, Мессаліна навіть вийшла заміж за Силія в присутності свідків і підписала шлюбний контракт, хоча не була розлучена з Клавдієм. Один з впливових вільновідпущеників при дворі Клавдія, що займав пост відповідального за листування, Тиберій Клавдій Нарцис, доніс про це імператору. Той, будучи людиною м’якою і податливою, вагався у прийнятті рішення, і тоді Нарцис сам, від імені імператора, віддав преторіанцям команду про захоплення і страту Мессаліни і Сілія. Одразу ж після цього почалися пошуки нової дружини для Клавдія. Знаючи його натуру і те, що він легко потрапляв під вплив своїх дружин, впливові особи з його оточення навперебій виставляли свої кандидатури знатних римлянок, щоб через них потім управляти імператором. Однак Клавдій у підсумку прислухався до думки вільновідпущеника Марка Антонія Палланта. Паллант був скарбником, до того ж скарбником хорошим. Ще в 47 році Агріппіна стала коханкою Палланта, і після смерті Мессаліни він запропонував Клавдію саме її кандидатуру в якості нової дружини. Також її кандидатуру підтримав і Нарцис. Спершу Клавдій вагався, однак умовляння Палланта, в основному про з’єднання гілок Германіка і Клавдія та укріплення тим самим династії, а також пристрасть, натиск і краса Агріппіни зробили свою справу. На той час Агріппіні виповнилося лише 33. Пліній Старший пише, що вона була красивою і шанованою жінкою, проте безжалісною, амбіційною, деспотичною і владною. 1 січня 49 року Клавдій і Агріппіна одружились.

Після одруження з Клавдієм вона стала імператрицею та наймогутнішою жінкою в Римській імперії. Давні джерела стверджують, що Агріппіна успішно маніпулювала і впливала на Клавдія, щоб він всиновив її сина і проголосив його наступником. Луцій Доміцій Агенобарб був всиновлений Клавдієм у 50-х роках, тоді ж його ім’я було змінено на Нерона Клавдія Цезаря Друза і він став спадкоємцем і визнаним наступником.

Згодом Агріппіна у політичних цілях одружує Нерона на Октавії. Але Клавдій розуміє плани своєї дружини, попри зусилля Агріппіни проголосити імператором її сина починає готувати до престолу Британіка. Його дії нібито дали Агріппіні мотив ліквідувати Клавдія. Стародавні джерела кажуть, що вона отруїла Клавдія 13 жовтня 54 року тарілкою смертоносних грибів на бенкеті, внаслідок чого Нерона швидко посадили на престол імператором. Після цього Агріппіна була названа жрицею культу Клавдія, їй дозволили відвідувати сенатські збори, спостерігати і слухати зустрічі за завісою.

У перші місяці правління Нерона Агріппіна контролювала сина та імперію. Вона втратила контроль над Нероном, коли він почав мати справу з вільновідпущеницею Клавдією Акт, що викликало невдоволення Агріппіни. Вона почала підтримувати Британіка в його спробі стати імператором, але він був таємно отруєний за наказом Нерона під час власного бенкету у лютому 55 р. Агріппіна після цього стала дуже пильно приглядатися до свого сина та діяти досить обережно. Але це не врятувало її від вигнання із палацу. Нерон позбавив матір усіх нагород і сил, і навіть римських і германських охоронців. Імператор навіть погрожував матері, що відречеться від престолу і буде жити на грецькому острові Родос, місці, де жив Тиберій після розлучення з Юлією Старшою. Згодом Нерон ще й повернув із ув’язнення суперницю Агріппіни Палладу. Звільнення Паллади та опозиція Бурруса і Сенеки сприяли втраті колишнього авторитету Агріппіни. В 57 р. Агріппіна була знову вигнана з палацу і переїхала жити до річкового маєтку в Місенумі. Але однак вона була ще досить популярною, сильною та впливовою жінкою в Римі.

Обставини, що оточують смерть Агріппіни, є невідомими через історичні протиріччя та антинеронські упередження. Всі поширені історії про смерть Агріппіни суперечать одна одній і, як правило, є фантастичними. Утім, існують і деякі правдоподібні версії. Найбільш правдоподібною видається версія, подана Тацитом. В березні 59 року в Байях Нерон запропонував матері здійснити плавання на кораблі, котрий мав розвалитися на частини просто в морі, а Агріппіна мусила загинути. План цей придумав Анікет, вільновідпущеник та командуючий флотом. Запросивши Агріппіну на святкування, Нерон завірив її у своїй синівській відданості. Спершу сподівалися, що вона поїде на святковий обід саме на цьому кораблі, проте хтось попередив її про змову, тож вона вирушила в Байї на кінних ношах. Але там люб’язність сина розвіяла її підозри, тому нічого не підозрюючи, вона таки сіла на корабель. Святкування проходило ввечері, і через це гадали, що вночі ніхто не зрозуміє, чому розбився корабель, і це можна буде приписати випадковості, але ніч була зоряна і ясна. З нею було лише двоє її наближених – Креперей Галл та Ацерронія. За даним сигналом обвалилася обтяжена свинцем крівля. Креперей Галл загинув одразу, а Агріппіну з Ацерронією захистили високі стінки ложа, яке було достатньо міцним. Після цього почалася паніка, корабель не розвалився, і його почали розхитувати, внаслідок чого Агріппіна та Ацерронія впали у воду, але не від різкого поштовху, а плавно. Після чого Ацерронію забили баграми, оскільки вона кричала, що вона Агріппіна, тоді як вона сама, зберігаючи мовчання і через це невпізнана (втім, і вона дістала поранення в плече) допливла до найближчого рибальського човна, а звідти вже на берег, де їй потім допомогли дістатися до своєї вілли. Виплисти після цієї аварії їй багато в чому до помогло її минуле пірнальниці за губками, оскільки під час заслання Калігулою вона із сестрою були позбавлені будь-яких засобів до існування і були змушені цим промислом заробляти собі на життя, продаючи потім зібрані губки.

Зрозумівши, що син вчинив на неї замах, Агріппіна вирішила вдати, що не знає про це, і послала вільновідпущеника Агеріна повідомити Нерону, що вона вижила і гарно себе почуває. Нерон же, викликавши до себе Бурра і Сенеку, вирішив уже відкрито убити Агріппіну. Спершу це задання хотіли покласти на преторіанців, але, оскільки вони були зв’язані присягою усьому дому Цезарів і, пам’ятаючи Германіка, не наважилися б підняти руку на його доньку, їх відкинули та переклали виконання доручення на Анікета. Невдовзі Анікет прибув на віллу Агріппіни і, відтіснивши рабів, пройшов до її покоїв. Коли єдина рабиня, що лишалася з нею, рушила до виходу, Агріппіна промовила: “І ти мене покидаєш”. Потім в покої увійшов Анікет та загін вбивць. Останнє, що Агріппіна промовила їм, було: “Бий у черево”, натякаючи, що вона породила чудовисько і розкаюється в тому, що привела на світ такого сина.

Нерон спалив її тіло тієї ж ночі, попередньо отримавши привітання від Сенату. Згодом він дозволив рабам поховати її прах в скромній гробниці в Мізенах (передмістя Неаполя). Пізніше Нерон не раз зізнавався, що образ матері переслідує його ночами. Для того, щоб позбутися її привида, він навіть найняв персидських магів.

Наостанок варто сказати, що саме в день річниці її загибелі у 68 році Нерону прийшла звістка про повстання в Галлії, яке поклало кінець його деспотичному та тиранічному правлінню, тож багато хто розглядав це як покарання імператору за нечестивий вчинок.

Leave Comment