Agrippina Major / Агрипіна Старша

Агрипіна Старша (Віпсанія Агрипіна) (14 до н. е. — 18.10.33 н. е..) — видатна жінка в Римській історії, дочка Марка Віпсанія Агріппи та Юлії Старшої, єдиної дочки імператора Августа; дружина Германіка. Походила з плебейського роду Віпсаніїв. Дитинство Агрипіни минуло під суворим наглядом Августа, який був її дідусем. Донька і онучки виховувались під його пильним наглядом так, що вони вміли навіть прясти вовну (традиційна чеснота римської жінки); він забороняв їм все, чого не можна було сказати або зробити відкрито, записавши в домашній щоденник.

У 5 році Агрипіну видали заміж за Германіка, сина Друза Старшого і Антонії. Германік був наділений природними талантами і мав дуже гарну подобу, завдяки чому Август розглядав його як одного зі своїх ймовірних наступників. Врешті-решт він обрав Тиберія, але наказав тому, в свою чергу, усиновити Германіка. Ставши імператором, Тиберій відправив Германіка на чолі війська, щоб той відновив престиж римської військової міці, яка була підірвана поразкою в Тевтонбургському лісі. Його дружина Агрипіна, котра не поділяла спосіб життя звичайної римлянки, вірної римської дружини, яка повинна чекати повернення чоловіка з війни вдома, відправилася в похід разом зі своїм чоловіком. Безсумнівно, вона зробила це з благих спонукань, але її вчинок викликав неоднозначну реакцію в римському суспільстві. Агрипіна несла тяготи військового життя нарівні з іншими мешканцями військового табору, швидше додаючи своєю присутністю проблем своєму чоловіку в керівництві військами, ніж допомагаючи. Тим не менш, під час перебування в Германії вона народила чотирьох дітей, які жили разом з нею. Завдяки маленькому Гаю Калігулі навіть вдалося придушити солдатський бунт. Після блискучих перемог Германік повернувся до Риму в 17 році і отримав від Тиберія право відсвяткувати тріумф. Як свого спадкоємця, Тиберій призначив Германіка правителем східної частини імперії. Агрипіна відправилась разом з чоловіком у східні провінції, де він раптово помер при підозрілих обставинах. Агрипіна доставила його прах до Рима. Подружжя користувалося великою популярністю й пошаною, по смерті Германіка народна любов і співчуття перейшли Агрипіні та її дітям, що викликало невдоволення Тиберія й Лівії. Ще більше їх стосунки погіршилися після того, як Лівія захистила свою подругу Планціну, підозрювану в отруєнні Германіка. Притягнутий до суду за звинуваченням у загибелі Германіка Гней Кальпурній Пізон, керуючий провінцією Сирія, висуває зустрічні звинувачення Тиберію і Сеяну, але, не доживши до початку слухань у сенаті, раптово покінчив життя самогубством. Після смерті чоловіка в 19 році Агрипіна повернулася в Рим, де і жила постійно. Як вдова народного героя, вона користувалася великою повагою серед простого населення і сенаторів, особливо серед незадоволених владою Тиберія і його префекта Сеяна. Агрипіна мала владний характер, який штовхав її в гущу політичної боротьби, і вона намагалася стати неформальним лідером опозиції, підтримуючи невдоволених сенаторів. Неважливо, вірила вона у винність Тиберія в смерті чоловіка, або їй просто вигідно було це стверджувати, головне, вона не приховувала своє негативне ставлення до Тиберія. Імператор, у свою чергу, ставився до неї також вкрай неприязно, підозрюючи в прагненні до верховної влади. У 26 році Агрипіна звернулася до Тиберія із проханням на повторний шлюб, але отримала відмову. У 30 році Тиберій заочно, за намовою Сеяна і Лівії, відправив її у заслання на острів Пандатерія, де вже знаходилася її мати, разом з Нероном, одним із старших синів. Агрипіна Старша загинула в 33 році. Двох її старших синів, Цезаря Нерона і Друза Цезаря, за наказом Тиберія оголосили ворогами держави і заморили голодом (одного на Понтійських островах в 30 р., іншого — в Римі в 33 р.). Її третьому сину, Калігулі, судилося стати імператором після смерті Тиберія. Калігула відправився на Пандатерію і на Понтійські острова, щоб забрати прах матері і брата; через поспіх він відплив у бурхливу погоду, щоб видніше було його синівська любов, наблизився до їх останків благоговійно, поклав їх в урни власними руками; з не меншою пишнотою, на судні з прапором на кормі, він привіз їх в Остію вгору по Тибру в Рим, де знатні вершники крізь натовп народу внесли їх у мавзолей Августа. У пам’ять про них встановив він щорічні всенародні поминальні обряди, а в честь матері — ще й циркові ігри, де зображення її везли в процесії на особливій колісниці.

Агрипіна Старша увійшла в історію як зразок римської матрони; як жінка, яка через кохання порушувала неписані закони.

Leave Comment